УДК 378.01377(075.8 )
Юрченко З.В.(м. Івано-Франківськ)
Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.
Особистісний науковий потенціал: психологічні умови розвитку
Постановка проблеми
Оновлення економічних і політичних умов життя, інтенсифікація соціального розвитку людської спільноти істотно вплинули на уявлення про реалізацію особистості у суспільстві. Водночас за умов динамічних соціально-економічних перетворень виникає необхідність прогнозування здатності суб’єкта до успішного виконання наукової, трудової та інших діяльності та її інноваційних перетворень.
Особливо актуальною є проблема створення умов для розвитку наукового потенціалу особистості на етапі фахової підготовки. Набуває гостроти питання розвитку особистісних властивостей, які утворюють особистісний потенціал майбутнього професіонала у цілому, а також реалізації внутрішніх ресурсів особистості у соціумі і фаховій діяльності.
Визначення, виявлення та забезпечення умов для розвитку особистісного наукового потенціалу дозволить задовільнити потребу сучасної освіти і суспільства не лише у збільшенні кількості залучених до науково-дослідної діяльності, але й найголовніше – у зростанні якості науки загалом.
В останнє десятиліття світова та вітчизняна наукова громадськість виявляє підвищений інтерес як до самої категорії “науковий потенціал”, так і до методів її оцінки.
Аналіз наукового доробку з проблеми особистісного, в тому числі наукового потенціалу свідчить, що його сутність, структура й умови розвитку у різних авторів трактуються по-різному як з точки зору понятійних, так і діяльнісно-сутнісних основ [1;3;4-20].
Зокрема, теоретичний аналіз наукового доробку дослідження умов та особливостей розвитку наукового потенціалу [Див.: 2;3;11;12] дозволив виявити дві базові суперечності, що відображають такі неузгодженості:
- між усвідомленням необхідності опанування культурними знаннями і досвідом та неготовністю приймати цінності культуро оволодіння й культуро творення як керівництво до дії;
- між рівнем сформованості дослідницької культури і вимогами, що характеризують особистість як таку, що володіє способами організації культурної дослідницької діяльності.
Розв’язання даних суперечностей буде сприяти активізації дослідницької діяльності тих, хто навчається, орієнтації їх на творчість і, врешті решт, на культурне становлення, що на практиці забезпечить розгортання суб’єктної позиції особистості.
Термін “особистісний потенціал” був запропонований Д.О. Леонтьєвим як базова індивідуальна характеристика, стрижень особистості, як інтегральна характеристика рівня особистісної зрілості, що відображає міру подолання особою заданих обставин [14, С.2]. При цьому особистісний потенціал є стійкою сукупністю особистісних властивостей, нагромаджених людиною у процесі її життєдіяльності, які обумовлюють її здатність (спроможність) до оптимального здійснення діяльності [14].
С.С. Занюк, В.Н. Марков, розглядаючи потенціал як психологічний феномен, інтегрально описують феномени мотивів і здібностей. Так, здібності – це вже реалізований потенціал, а мотивація особистості визначає подальші перспективи розвитку, реалізації потенціалу [1;15].
Проблема потенційних можливостей у розвитку особистості як джерело сенсоутворення, часової перспективи розглядалась також С.Л. Рубінштейном, А.Г. Маслоу, С.Д. Максименком, В.О. Моляко, Х. Хекхаузеном, О.Л. Яковлєвою та ін. [5;6;15;16;18].
Отже, створити умови для виявлення наукового потенціалу неможливо без якісного осмислення їхньої сутності і природи.
Мета розробки і опису проблеми розвитку наукового потенціалу особистості полягає у отриманні можливості визначення й моделювання таких психолого-педагогічних умов, що сприяють його актуалізації і розвитку. Виявлені та поточнені психологічні умови розвитку наукового потенціалу, технології їхньої реалізації в освіті, можуть стати основою формування високо компетентної особистості, фахівців з конкурентними перевагами, забезпечити ефективність усіх ланок освіти та створити основу для кар’єрної перспективи випускників вищих навчальних закладів.
Результати теоретичного аналізу.
Психологічні умови розвитку наукового потенціалу особистості розглядаються нами в рамках культурологічного підходу.
По-перше, культурологічний підхід нині активно виступає як надійний теоретико-методологічний орієнтир у виявленні закономірних зв’язків і відношень досліджуваного явища.
По-друге, в якості умов розвитку наукового потенціалу розглядаються поняття, які входять до системи категорій культурологічного підходу, а саме: психологічна культура у її інваріантах –інформаційна культура, креативне мислення, мотивація досягнень, культура Я, оптимальний стан емоційної культури, які сприяють розвитку особистості в рамках науково-дослідницької діяльності.
Вивчення даних умов актуалізації наукового потенціалу особи, водночас з виявленням психологічних механізмів, з моделюванням педагогічних умов в контексті культуротворчої моделі дозволить сучасним дослідникам перейти від форматів культуроосвоєння, культуроінтерпретаторства й культуро користування до формату культуротворчості.
Культуротворчість розглядається нами як вищий прояв культури особистості, який передбачає особистісну активність, роботу над собою (саморозвиток), розвиток психологічної культури у її різноманітних інваріантних й пов’язаних з нею феноменів (мотивація, особливості мислення, творча активність тощо).
Звернемося до теоретичного аналізу психологічних умов розвитку наукового потенціалу особистості, які відображені у поняттях, що його утворюють. Одним із цих понять є інформаційна культура.
Інформаційна культура передбачає навички роботи з інформацією, активну пізнавальну діяльність по оволодінню наявними науковими знаннями, без яких виявити (відкрити) нове знання неможливо. В руслі культурологічного підходу інформаційна культура трактується як спосіб оволодіння знаннями, уміннями, навичками у сфері пошуку, відбору, зберігання, використання інформації засобами нових інформаційних технологій; передбачає різнобічне уміння пошуку нової інформації та її використання. У широкому смислі інформаційна культура передбачає сукупність принципів й механізмів забезпечення позитивної взаємодії етнічних, національних культур та їхнє єднання у загальному досвіді людства.
Долучаючись до наукових знань, студенти, науковці повинні не лише оволодівати певною інформацією, прийомами її опрацювання, але й творчо підходити до розв’язання наукових проблем, для чого потрібно розвивати креативний тип мислення. Творче мислення – це процес створення нових систем зв’язків, властивостей особистості, її інтелектуальних здібностей, що характеризуються динамічністю і системністю. У творчому мисленні й відображена сутність науково-дослідницької діяльності, яка передбачає наявність специфічних умінь і навичок, які виходять за межі типових алгоритмів, пошук незвичайних рішень, здатність ставити нові проблеми в умовах непевності, розмаїття виборів, здійснювати відкриття за межами наявних знань.
Отже, творче мислення – це результат і важлива умова розвитку особистості, систематичного і послідовного формування особистісних новоутворень в межах діяльності, передусім – науково-дослідницької. Оволодіння творчим мисленням є запорукою формування у дослідника рефлексивної здатності, тобто спроможності до цілепокладання, нестандартного підходу до розв’язання проблем, проектування дій, оцінки результатів діяльності, а відтак – умовою розвитку наукового потенціалу особистості загалом.
У сфері фахової освіти наукова діяльність є необхідним елементом освітнього процесу, засобом посилення у студентів мотивації до навчання, поглиблення інтересу до професії і сучасної фахової підготовки.
При цьому творчість як самостійна діяльність особистості виникає за умови внутрішньої потреби у ній. Отже, необхідною умовою науково-творчої реалізації особистості є сформованість мотивації дослідницької діяльності. Так, саме мотивація досягнення у науково-дослідній діяльності є умовою розвитку наукового потенціалу, оскільки передбачає намір долати щось складне, посилювати власну самоповагу, часом перевершувати самого себе у застосуванні власних здібностей.
Саме мотиваційний компонент підтримує у дослідника постійний інтерес до предмету дослідження, зумовлює пошук нових шляхів розв’язання проблеми, прагнення пізнавати незвідане.
Мотивація досягнень, таким чином, спрямована на кінцевий результат, орієнтована на мету дослідження і є однією з умов загального особистісного розвитку, орієнтує на успіх у будь-якій діяльності, в тому числі і науковій. Словом, мотивація досягнення виступає особистісним ресурсом розвитку наукового потенціалу.
В нашому дослідженні як самостійне інтегральне, цілісне утворення, що є умовою актуалізації наукового потенціалу, розглядається психологічна культура (культура Я) особистості. Психологічна культура, з нашого погляду, є способом гармонізації внутрішнього світу особистості, системоутворюючим конструктом якого є “Я”, і гармонізації внутрішнього світу (“Я”) з світом зовнішнім.
На основі оптимальності або не оптимальності культури Я (як системо утворюючого компонента структури психологічної культури особистості загалом) відповідним чином відбувається й становлення усіх інших її компонентів (передусім предметно-психологічного та соціально-психологічного).
Культура Я виявляється у готовності та здатності досягнення і підтримання особистістю гармонії усередині себе на основі особистісного зростання.
Для забезпечення процесу розвитку культури Я необхідно:
- отримати інформацію про наявний рівень розвитку самосвідомості;
- визначити, що у цій інформації про себе особистості не імпонує і що потрібно оптимізувати;
- здійснити оптимізацію культури внутрішнього світу.
Отже, людина, рефлексуюча “на себе” у прагненні усвідомити себе, здобути нові знання про себе, проаналізувати наявні та гармонізувати їх, апріорі є людиною із розвинутим науковим потенціалом.
Оволодіння засобами гармонізації внутрішнього світу передбачає розвиток емоційної культури як інваріанта психологічної. Адже емоції належать до проявів внутрішньої регуляції поведінки і діяльності, вони передують діяльності, побуджують, спрямовують її, є суб’єктивною формою виявлення потреб.
А відтак, як ще одну психологічну умову підвищення потенціалу особистості у науковій діяльності доречно розглядати засіб розвитку, збагачення, гармонізації емоційного світу особистості у напрямку формування емоційної культури.
Емоційна культура виявляється передусім не скільки у здатності керувати своїми почуттями і переживаннями, стільки у здатності до перетворення, змін, насичення емоційного світу людини різноманітними переживаннями, у прагненні створювати багатство емоційного простору особистості, використовуючи додатковий (емоційний) ресурс щодо можливості жити повноцінним життям. А це – основа досягнення успіху й у науково-дослідній діяльності
Висновки.
Аналіз результатів використання методологічних підходів до досліджуваної проблеми дозволив нам змоделювати структуру визначених психологічних умов розвитку наукового потенціалу за культуротворчим принципом. Отже, в якості важливих психологічних ресурсів, необхідних особистості для досягнення результатів у дослідницькій діяльності, розглядаються оптимальність інформаційної культури, креативний тип мислення, мотивація досягнень, культура Я (психологічна культура), оптимальний стан емоційної культури.

Література
1. Занюк С.С. Психологія мотивації / С.С. Занюк – К.: Либідь, 2002. – 304 с.
2. Зязюн І. Естетична регуляція цінностей свідомості / І. Зязюн // Вища освіта України, 2005. - №3. – С. 5-12.
3. Карпенко З.С. Аксіологічна психологія особистості / З.С. Карпенко. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2009. – 512 с.
4. Максименко С.Д. Психологія особистості / С.Д. Максименко. – К.: Вид-во ТОВ “КММ”, 2007. – 296 с.
5. Максименко С.Д. Рефлексія – шлях до продуктивного самовизначення / С.Д. Максименко // Психолог. – 2005. - №1. – С. 19-22
6. Моляко В.О. Психологічна теорія творчості / В.О. Моляко // Обдарована дитина. – 2004. - №6. – С. 2-9
7. Міщиха Л.П. Психологія творчості. Навчальний посібник Л.П. Міщиха. – Івано-Франківськ: Гостинець, 2007. – 448 с.
8. Поротій Я.І. Особливості ціннісно-мотиваційної сфери студента / Я.І. Поротій // Практична психологія та соціальна робота. – 2000. - №2. – С. 36-39.
9. Брушлинский А.В. Мышление и прогнозирование (логико-психологический анализ) / А.В. Брушлинский. – Субъект: мышление, учение, воображение. – М.: Институт практической психологии; Воронеж: НПО “Модек”, 1996. – 392 с.
10. Богоявленская Д.Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества / Д.Б. Богоявленская. – Ростов на Дону: Изд-во Ростовского ун-та, 1983. – 173 с.
11. Дружинин В.Н. Психология общих способностей / В.Н. Дружинин. – СПб.: Издательство “Питер”, 1999. – 368 с. (Серия “Мастера психологии”).
12. Исаев И.Ф., Макотрова Г.Ф. Исследовательская культура как фактор саморазвития старшеклассников в профильном обучении / И.Ф. Исаев, Г.Ф. Макотрова. – Белгород: Изд-во БелГУ, 2007. – 236 с.
13. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность / А.Н. Леонтьев. – М.: Политиздат, 1975. – 304 с.
14. Марков В.Н. Личностно-профессиональный потенциал управленца и его оценка / В.Н. Марков. – М.: РАГС, 2001. – 162 с.
15. Маслоу А.Г. Мотивация и личность / А.Г. Маслоу; [пер. с англ. Татлыбаевой А.М.]. – СПб.: Евразия, 1999. – 478 с.
16. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии / С.Л. Рубинштейн. – СПб.: Издательство “Питер”, 4-е изд. – 1999. – 720 с.
17. Тихонов Э.А. Формирование креативности обучающихся как основы их научного потенциала / Э.А. Тихонов. – Белгород, 2010. – 218 с.
18. Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность / Х. Хекхаузен; [пер. с англ.]. 2-е изд. – СПб.: Питер; М.: Смысл, 2003. – 860 с.: ил. (Серия “Мастера психологии”).
19. Яковлева Е.Л. Психология развития творческого потенциала / Е.Л. Яковлева. – М.: “Флинта”, 1997. – 224 с.
20. Проблема потенційних можливостей у розвитку особистості як джерело сенсоутворення, часової перспективи розглядалась також С.Л. Рубінштейном, А.Г. Маслоу, С.Д. Максименком, В.О. Моляко, Е.Л. Яковлєвою [17;] та ін.


Анотація
Стаття присвячена теоретичному аналізу психологічних умов розвитку наукового потенціалу особистості. Конкретизуються функції інформаційної, психологічної культури, креативного мислення та інших провідних складових системи психологічних умов актуалізації здатності особи до діяльності дослідника.
Ключові слова: науковий потенціал особистості, інформаційна культура, креативне мислення, емоційна культура, мотивація досягнень, культура «Я».

Abstract
The article presents the theoretical analysis of psychological conditions of scientific potential development of the personality. The paper specifies functions of information, psychological culture, creative thinking and other major components of psychological conditions that enable research activity of a person.
Keywords: scientific potential of the person, information culture, creative thinking, emotional culture, motivation of achievements, "I" culture.