Капустянський М.В.
Кандидат психологічних наук
АН «Атланта», Україна

Діяльність сучасного керівника (або, по-іншому, управлінська діяльність) має цілий ряд істотних особливостей, які відрізняють його від трудової діяльності безпосередніх виконавців. Ці особливості визначаються насамперед тим, що в основі професійної діяльності керівника лежить постійний вплив на своїх підлеглих для спонукання їх до дій, що приводять організацію до успіху. Інакше кажучи, керівник планує, організує, мотивує і контролює підлеглих, відповідає за положення справ, але безпосередньо роботу виконують в основному підлеглі. Професійна діяльність керівного складу багатопрофільної ріелторської компанії у зв'язку зі специфікою діяльності ріелтора (забезпечення постійного зв’язку між учасниками ринку, акумуляція та надання клієнтам комерційної інформації, необхідної для укладання угод, гарантування якості та надійності останніх) потребує детального вивчення. У вітчизняній науковій літературі багато уваги приділяється дослідженню мотиваційних складових керівника взагалі. Проте діяльність ріелторів поки що залишається поза увагою науковців. Зокрема важливим є вивчення мотиваційних складових професійного зростання керівників та визначення адекватних психодіагностичних методів для цього.
Особистісний і професійний розвиток фахівців вивчається в межах як загальної психології, так і психології праці, військової, юридичної психології, психології діяльності в особливих умовах. Питання психологічного забезпечення діяльності та розвитку фахівця достатньо відпрацьовані теоретичні основи і практичні результати завдяки дослідженням К.О. Абульханової-Славської, Г.О. Балла, Е.Ф. Зеєра, В.В. Знакова, М.В. Костицького, Г.В. Кудрявцева, Г.В. Ложкіна, С.Д. Максименка та інших. С.Д. Максименко, дослідуючи феномен генези буття особистості, зауважує, що «винести за дужки» найважливіше – рух системи, яка тільки і існує в саморусі, – означає приректи себе на повний неуспіх, або, в якнайкращому випадку, на те, щоб придумати ще одну статичну схему, що ніякого відношення до реального стану речей мати не буде. Вчений розглядає особистісне зростання як процес розгортання нужди, яке визначав як «особливе універсальне енергетично-інформаційне утворення, що є носієм і чинником соціальної життєвої сили людини». С.Д. Максименко приходить такого висновку: між індивідом, який щойно народився, та його потребнісно-мотиваційною сферою, яка тільки закладається, першопочатково існує певна генетично-вихідна одиниця, яка конституює розвиток, процес соціалізації. В якості такої одиниці автор називає нужду – суперечливу єдність соціального та біологічного джерела людини. Нужда визначає актуальний рівень розвитку і зону найближчого розвитку, оскільки вона є тим вихідним, що визначає психічне буття людини [2].
Серед змістовних атрибутивних ознак нужди, автор називає такі: гетерогенність: біологічне та соціальне являють собою протиріччя, що в той же час є абсолютно неподільною єдністю; здатність до саморозвитку; розвиток нестатку спрямований і являє собою онтогенез; нестаток існує лише у формі живої істоти, що була нею породжена; аффілятивна природа, адже істиною формою існування нестатку є любов; безкінечність існування.
Нужда – це ядро особистості і являє собою генетично вихідне суперечливе відношення. Нужда, як певна дихотомічна пара співвідношення біологічного і соціального, конституює особистість тоді, коли вона зароджується, і коли розвивається, і розвинену, і, в остаточному рахунку, згасаючу особистість. Згідно зі створеною С.Д. Максименком оригінальною теоретичною парадигмою в основі психології ґенези особистості лежить дія нужди як генетично вихідної одиниці розвитку й існування особистості. Являючи собою енергетично ємкий інформаційний потік, нужда специфічно з'єднує біологічні і соціальні детермінанти і вступає у вигляді довічної рушійної сили саморозвитку людської істоти – особистості [2].
Широкий інтерес із боку психології до вивчення мотиваційно-потребової сфери, як складовою феномена самоздійснення особистості призвів до створення численних теорій мотивації: теорія самоактуалізації (А. Маслоу, К. Роджерс), теорія самодетермінації (Е. Дісі, Р. Раян), концепції мотивації досягнення (Дж. Аткінсон, Д. МакКлеланд) та мотивації влади (Дж. Верроф, Д. Вінтер, Д. МакКлеланд), теорії мотивації афіляції (Н. Бішоф, С. Ксьонзскі, А. Меграбян), моделі мотивації Г. Гекгаузена та Ж. Ньюттена, мотиваційна концепція С.Д. Максименка, концепція особистісного і мотиваційного розвитку управлінців (О.І. Бондарчук), психологічна теорія владної мотивації (В.О. Васютинський).
Дослідження мотиваційних складових керівників, зайнятих у різних сферах професійної діяльності, здійснювалось багатьма авторами Н. Баркхюйзен, П.Т. Долгов, Д. Думітру, Л.В. Засєкіна, Л.М. Карамушка, С.О Кастлберрі Н.Л. Коломінський, Р.Р. Лагас, В.К. Мельник, Й. Дю Плесі, Н.В. Родіна, Т.П. Черніявська, M. Чрайф, Ю.М. Швалб. Досліджено керівників багатьох спеціальностей, представлено оригінальну версію психологічних особливостей формування і розвитку мотивації професійного зростання керівників, виявлено існування розходжень у її розвитку і розглянуто як об'єктивні чинники (соціальні, морально-психологічні, матеріальні, організаційні, сімейні), а також суб'єктивні детермінанти розвитку мотивації професійного зростання керівника (вплив спрямованості, професійно-важливих якостей, комунікативних і організаторських здібностей, самооцінки, рівня відповідальності, професіоналізму).
Також досліджено кар’єру співробітників бізнес-організацій як соціальне явище (А.Г. Ефендієв, О.С. Балабанова, П.С. Сорокін). Виділено типи мотивації кар'єри, виявилено, що у кар'єрній мотивації більшості керівників переважають матеріалістичні домінанти. Введено поняття кар'єрних культур організації, запропоновано їхня типологія і виявлено протиріччя між «спрямованими на досягнення» і «не спрямованими на досягнення» умовами успіху, що визначаються організаційною культурою. Крізь призму соціально-професійних характеристик «успішних» респондентів аналізуються умови успішної кар'єри керівників у бізнес-організаціях.
Діяльність ріелтора з точки зору психологічної науки вивчалась в недостаньому обсязі (Т.М. Некрасова, О.Я. Ельяфі) [3, 4]. Досліджено соціально-психологічні особливості бізнес-консультування в сучасній організації. Приділено увагу соціально-психологічній ідентичності співробітників і їхнього уявлення про компанію в ситуації організаційних змін. Проте не досліджено мотиваційні складові.
Нами було проведене [1] дослідження, у якому на підставі інтеграції мотиваційних та акмеологічних теорій досліджено комплексну детермінацію професійного зростання керівників. створено модель та визначено структуру мотиваційного потенціалу керівника, в якій мотиваційні компоненти знаходяться у системних відношеннях із особистісним потенціалом, а також характеризуються ієрархічним підпорядкуванням. Визначено особливості інтеграційних взаємовідношень мотиваційних складових з неусвідомлюваними та усвідомлюваними компонентами особистісного потенціалу керівника та розширено та уточнено уявлення про соціально-демографічні та індивідуально-особистісні особливості керівника, що беруть участь у формуванні його посадового (кар’єрного) зростання. Доповнено дані про роль середовищних та особистісних передумов у формуванні професійно важливих компетенцій керівника, зокрема, про позитивний вплив активних, інтенційних тенденцій несвідомого рівня на кар’єрне просування. Розкрито виняткове значення мотиваційних чинників професійного зростання керівника: змагального мотиву, вольових зусиль, оцінки рівня досягнутих результатів, оцінки власного потенціалу, наміченого рівня мобілізації зусиль, очікуваного рівня результату, ініціативності.
Отже, концептуальні засади генетичного підходу, дозволили нам розвинути у дисертаційному дослідженні ідею про те, що розвиток мотивації професійного зростання відбувається завдяки нужді, як дихотомічному взаємозв'язку між природженими і середовищними чинниками. Проте проблема самоздійсення особистості за рахунок інноваційних психологічних технологій на сьогодні розроблена недостатньо.
Таким чином, комплексна система обраних методів для забезпечення об'єктивності дослідження, використання провідних принципів системного розгляду психічних явищ та ключових положень культурно-гуманістичного та генетичного підходів підтвердили вірогідність отриманих результатів і ґрунтовність теоретичного аналізу. Кількісно-якісний аналіз емпіричних даних та зроблені узагальнення сучасної наукової літератури з вивченої проблеми забезпечили значну профільну спрямованість досягнутих результатів та їх наукову новизну у напрямку загальної психології та історії психології.



1. Капустянский М.В. Изучение мотивационных составляющих деятельности как системных интеграторов личностного потенциала / М.В Капустянский // Психология. – 2015. - № 4(20). – С. 10-18.
2. Максименко С.Д. Генеза здійснення особистості / С.Д. Максименко. - К.: КММ, 2006. - 240 с.
3. Некрасова Т.М. Социально-психологические особенности бизнес-консультирования в современной организации : дисс. на соиск. уч. ст. канд. псих. наук по спец. 19.00.05 – «социальная психология» / Некрасова Татьяна Михайловна. - Москва, 2006. – 146 с.
4. Эльяфи Е.А. Социально-психологическая идентичность сотрудников и их представления о компании в ситуации организационных изменений : дисс. на соиск. уч. ст. канд. псих. наук по спец. 19.00.05 – «социальная психология» / Эльяфи Елена Ярославовна. – Ростов-на-Дону, 2008. - 279 с.