УДК 159.923:159.98

Лінецька О.О. (м.Одеса)
Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.


Анотація: Спираючись на методологію постмодернізму та соціального конструктивізму, ми зазначаємо, що конструювання професійного образу світу як складової частини образу світу особистості можливе в процесі написання наративу. Вважається, що наратив суб’єкта відбиває його індивідуальний авторський міф професії. Індивідуальна авторська міфотворчість розглядається як засіб осягнення та упорядкування несвідомих і свідомих вмістів професійного образу світу суб’єкта діяльності. У зв’язку з цим робиться спроба розробки змістових моделей професійного образу світу та професійного розвитку особистості.
Ключові слова: професійний образ світу особистості, індивідуальний авторський міф професії, образ професії, професійний досвід, професійна ідентичність.

В постмодернізмі акцентують увагу на тому, що наша мова конституює наш внутрішній світ та наші переконання, а особистий досвід отримує значення тільки через специфічні лінгвістичні, історичні та соціальні структури [15]. Саме в мові спільноти конструюють власне бачення світу, і кожен раз, коли ми говоримо, ми створюємо реальність [15]. Ця діалогічність стає можливою завдяки образам, символам, знакам, які є прямою і зворотною проекцією внутрішнього і зовнішнього світів один на одний [3]. В соціальному конструктивізмі Й.Брокмейера та Р.Харре наративи визначають як «форми, внутрішньо властиві нашим способам отримання знання, яке структурує наше сприйняття світу та самих себе» [2, с.39]. Як зазначають дослідники, «за допомогою наративу ми осмислюємо й більш широкі, більш диференційовані та більш складні контексти нашого досвіду» [2, с.29], а основною функцією наративу є «суб’єктивізація світу». Створення наративу є створенням відкритого тексту, що взаємодіє з соціокультурним полем, в якому живе особистість [18]. Так, індивідуальний текст, стихійно контекстуалізуючись, набуває численних смислових валентностей, стаючи часткою гендерного, сімейного, національного наративу, свідоцтвом певного покоління, а інколи й документом епохи [13]. Отже, наратив потенційно може виражати професійну ментальність в її суб’єктивному варіанті, а саме у формі професійного образу світу особистості. При цьому рефлексія над професійно забарвленим особистим досвідом дозволяє оприявнити індивідуальний авторський міф професії. Таким чином, в процесі написання наративу, можливе конструювання професійного образу світу особистості, що відбиває її індивідуальний авторський міф професії.
При вивчення професійного образу світу ми, в першу чергу, звертаємо увагу на виявлення психологічних особливостей професійного образу світу, структуру і функції образу світу в практичній діяльності (О.Ю. Артем’єва, Є.О. Клімов, О.М. Краснорядцева, В.П. Сєркін, Ю.К. Стрєлков, Ю.Г. Вяткін, П.Р. Юсупов). На думку О.М.Краснорядцевої, аналіз процесу утворення образу світу, обґрунтування сенсу вчинків людини не можна здійснювати безпосередньо [6]. Дослідження образу світу є можливим лише у процесі розв’язання проблеми “об’єктивації”, знаходження низки конструктів, що висвітлюють специфіку індивідуального або групового, опосередкованого бачення світу [6]. Ці операціональні конструкти мають бути адекватними щодо тієї діяльності, яку виконує суб’єкт [6]. Тобто, образ світу формується в процесі діяльності, яка й визначає його специфіку.
Професійний образ світу звісно складається в певній професійній спільноті, до якої входить людина. В основу багатопланової структури образу світу професіонала за Є.О.Клімовим покладена теза про те, що специфіка професійної діяльності визначає певну специфіку образу світу, а професійна діяльність – один із факторів типізації індивідуальних образів світу [4]. О.Ю.Артем’єва та Ю.Г.Вяткін досліджували «світ професії» як груповий інваріант суб’єктивного ставлення професіонала до об’єктів, який включає особливі для певної професії акценти сприйняття та відображення об’єктів та ситуацій. Тобто, суб’єкт діяльності в процесі професіоналізації не просто долучається до певної професійної ментальності, а засвоює лише ті аспекти діяльності, які співзвучні актуалізованому образу професії. Професійна ментальність є продуктом тривалої діалогічної взаємодії представників певної професії. Наприклад, в епоху Середньовіччя в цехах зароджується певна закрита професійна культура, передача досвіду становить сакральний характер. Як відомо, саме з цехової культури походять «вільні каменярі» або масони [16]. Бачення «світу професії» видатними професіоналами, рівняння на яких прискорює особистісний та професійний розвиток майбутніх фахівців, формує їх професійний досвід є специфічною характеристикою професійного образу світу.
Розглянемо структуру професійного образу світу, яка, на нашу думку, складається з наступних компонентів: образ професії, професійний досвід та професійна ідентичність. За Т.О.Бородулькіною, образ професії – це підсистема образу світу, яка є результатом відображення, усвідомлення та емоційного переживання суб’єктом професійного світу [1]. Особливістю образу професії є те, що він формується у людини до початку професійної діяльності і відноситься ядерного інваріантного пласту образу світу. В науці існують два підходи до визначення образу професії, а саме, образ професії розглядається як підсистема образу Я та самосвідомості особистості (К.О.Міхно, Г.С. Помаз, О.О.Семенова, Л.Б.Шнейдер та ін.) або як складова частина образу світу особистості в цілому (А.О.Гопкало, Н.В.Курбет, Є.А.Манчиліна, М.М.Рибнікова та ін.) [1]. Ми притримуємось другої точки зору та визначаємо образ професії як сукупність емоційно-заряджених уявлень людини про базові компоненти професійної діяльності. Змістове наповнення образу професії за О. О. Семеновою та Г. С. Помаз складають наступні уявлення про професію (уявлення розглядаються авторами як узагальнені образи дійсності): 1) уявлення про професію та особистість професіонала (певний соціальний еталон професіонала, узагальнений образ певної спеціальності, відображений суб’єктом і доповнений його власними враженнями про цю професію); 2) уявлення про себе як суб’єкта професійної діяльності і майбутнього професіонала (образ «Я», «ідентифікований» з певною спеціальністю та трансформований на її основі); 3) уявлення про зміст, умови, труднощі і задачі професійної діяльності; 4) уявлення про своє професійне майбутнє та свою професійну кар’єру [8, с.7-8]. При цьому самі уявлення можуть мати різні рівні сформованості від поверхневого, фрагментарного, розпливчастого, неадекватного уявлення, яке відображає рівень буденних знань про професію до узагальненого, повного, чіткого уявлення, яке відповідає науково-теоретичному знанню про професію, адекватне можливостям і здібностям суб’єкта професійної діяльності. Звісно, що більш повне та чітке уявлення про професію набувається суб’єктом уже в процесі професійної діяльності. Слід також зазначити, що образ професії може виступати механізмом створення індивідуальних професійних уявлень і навпаки – формувати стереотипний образ професії, що закріплюється у соціальній групі та спільноті. [9]
Дослідження варіативних складових професійного образу світу особистості базується на інтерпретації професійного досвіду та професійної ідентичності. Професійний досвід відноситься до суб’єктивного досвіду особистості. В психологічній герменевтиці Н.В.Чепелєвою суб’єктивний досвід поділяється на особистий та особистісний. Так, особистий досвід набувається людиною «автоматично», без переробки та осмислення [10, с.24]. На нашу думку, такий досвід апелює до несвідомих пластів образу світу. При цьому, суб’єктивний образ світу ми визначаємо як смислове утворення, що формується на основі базових структур особистості (архетипи колективного несвідомого), супроводжується рефлексією та активною взаємодією людини з навколишнім світом. Для того, щоб особистий досвід перетворився на досвід особистісний, він має бути інтегрований суб’єктом, перетворений в структури його свідомості, осмислений та проінтерпретований [10]. Таким чином, до особистісного досвіду належать свідомі установки та переконання особистості, які складають набутий рівень образу світу. В структурі особистісного досвіду можна виділити професійний досвід, що представляє собою «багаторазово закодовану в ментальному просторі індивіда екзистенціальну історію його буття в професійному контексті» [10, с.313]. За Н.В.Чепелєвою, він складає основу професійного «Я» особистості, є добре структурованим та піддатливим до рефлексії [10]. «Професійний досвід виникає та консолідується у результаті вибіркової зосередженості індивіда на певних аспектах життєвого світу в ході конкретної діяльності та призводить до формування специфічного образу світу» [10, с.315]. Оскільки в образі світу є архетипові змісти, пов’язані зі сприйняттям певних сфер діяльності, то в процесі здобуття професійного досвіду відбувається актуалізація ядерних інваріантів професії. Зазначимо, що ядерні інваріанти професії представляють собою стійкі атрибути професії, як то знаряддя праці, архетиповий образ майстра своєї справи, ідеальний продукт праці. Вони важко піддаються рефлексії та закріплені у символічній формі в міфах, казках, прислів’ях. Первісні уявлення людей про професії уособлюють певні боги. Наприклад, в давньогрецькій міфології, Деметра є покровителькою землеробства, Діоніс – виноградарства, Гефест – ковальської справи [7]. Таким чином, ми можемо розглядати професійний досвід як важливий структурний компонент при формуванні професійного образу світу.
Наступним компонентом професійного образу світу особистості виступає професійна ідентичність. На думку дослідників (В. Зливков, Н. Курбет та ін.), образ професії є одним з критеріїв розвитку професійної ідентичності та, при наявності професійного досвіду, виступає каталізатором особистісно-професійного розвитку майбутнього фахівця. Зв'язок професійної ідентичності з образом професії полягає в суб’єктивному переживанні певної професії. Образ професії в сукупності з набутим професійним досвідом уможливлює внутрішнє усвідомлення себе як спеціаліста певної галузі. Згідно з психологічною концепцією професійної ідентичності Л. Б. Шнейдер, становлення профідентичності відбувається в межах професії, яка задає змістові характеристики профідентичності [17]. Але професійна ідентичність не зводиться власне до професіоналізму, це результат професійного самовизначення, персоналізації та самоорганізації [17]. Виходячи з цього, Л.Б. Шнейдер визначає професійну ідентичність як психологічну категорію, яка відноситься до усвідомлення своєї приналежності до певної професії, певної професійної спільноти[17]. Є.О. Клімов розглядає професійну ідентичність у контексті професійної самосвідомості [5]. У своїй книзі «Психологія професіонала» він виділяє такі елементи у структурі професіональної самосвідомості: усвідомлення своєї приналежності до певної професійної спільноти; знання про ступінь своєї відповідності професійним еталонам, про своє місце у системі професійних ролей; знання людини про ступінь визнання у професійній групі; знання про сильні та слабкі сторони, шляхи самовдосконалення, вірогідних зон успіху та поразки, знання своїх індивідуальних способів успішної дії; уява про себе і свою роботу в майбутньому[5]. Ідентичність суб’єктивно переживається як почуття внутрішньої тотожності та інтегрованості у часі та просторі, як образ себе, що приймається особистістю, з усім багатством стосунків із всім оточуючим соціальним світом. За О.Р. Фонарьовим, «професійна ідентичність характеризується відповідністю між індивідуальними та соціальними уявленнями про професію, її значимість для суб’єкта. Вона оцінюється на основі таких суб’єктивних показників: особистісної ідентичності (близькість уявлень про власні особистісні якості та якості, притаманні професіоналові), ціннісної ідентичності (близькість цінностей особистості й професіоналу), задоволеності працею (умовами її здійснення) і задоволеності професією»[14, с.82]. Таким чином, наявність професійної ідентичності є показником сформованості професійного образу світу, а отже, сприяє успішному професійному розвитку.
Професійний розвиток ми розглядаємо як процес професійного становлення фахівця, який передбачає самоактуалізацію, саморозвиток та самоздійснення у професійному середовищі. Спираючись на концепцію етнокультурної міфотворчості особистості О.В.Яремчук [19], ми зазначаємо, що індивідуальна авторська міфотворчість стимулює професійний та особистісний розвиток. На етапі самоактуалізації особистості відбувається своєрідне “приміряння” культурно-історичних символів, смислів та міфологем до власного “Я” з метою вдосконалення мотиваційного поля особистості, пробудження потреби у творчості як мета-потреби, що реалізує сутнісну природу людини [19]. Даний етап пов'язаний з вибором професії, зі свідомим входженням в професійну спільноту, набуттям певних навичок та вмінь. Аналізуючи професійне самовизначення, Є.О. Клімов розглядав його «...як важливий прояв психічного розвитку, формування себе як повноцінного учасника співтовариства «виробників» чогось корисного, співтовариства професіоналів» [5, с.39]. Отже, ознаками вдалого проходження етапу самоактуалізації є творче ставлення до професійних завдань, заломлення професійної діяльності у сферу особистісних смислів. Етап саморозвитку особистості характеризується пожвавленням процесів індивідуального авторського міфотворення завдяки діалогу з власним несвідомим, а також розкриттям власної індивідуальності в культурно-історичному просторі [19], реінтерпретацією особистого досвіду. Проходження процесу саморозвитку визначається, за М.Л. Смульсон, «переструктуруванням, ампліфікацією, реінтерпретацією, реконструкцією ментальних моделей світу» [12, с.219], перебудовою смислових зв’язків між різними пластами образу світу. Таким чином, навички та вміння забарвлюються індивідуальними особливостями фахівця, зрештою окреслюється певний неповторний стиль виконання діяльності, який переймають послідовники майстра. В свою чергу самоздійснення особистості – це якісний стрибок, що пов’язаний з контактуванням “Я” людини з глибинними архетиповими вмістами [19]. Це, зокрема відкриває доступ до осягнення свого призначення в професії, розширює індивідуальне “Я” до меж колективного суб'єкта (етнокультурної спільноти чи професійної спільноти). Самоздійснення оприявнюється, зокрема в індивідуальному авторському міфі професії на терені певного етносу й культури загалом, що постає у ціннісно-смисловому лідерстві професіонала – майстра своєї справи [19]. Така особистість виконує роль духовного наставника для майбутніх фахівців, лідера, про якого складають легенди, здобутки її стають надбанням не тільки конкретної професійної спільноти, а й людства загалом. У психологів, наприклад, видатними професіоналами вважаються Л.С.Виготський, З.Фрейд та К.Г.Юнг. Це розвиток особистості на рівні «Великої справи» в алхімії, вихід за межі буденності та трансляція змістів індивідуальної авторської міфотворчості в картину світу епохи. Індивідуальний авторський міф професії – це переважною мірою відрефлексований і осмислений міф, який представляє собою упорядковане осягнення свідомих і несвідомих вмістів професійного “Я“ суб’єкта діяльності.
Формування індивідуального авторського міфу професії передбачає слідування покликанню до певної сфери діяльності. В даному контексті слушно згадати ідею українського філософа Г.С. Сковороди про «сродну» працю, яка базується на природних схильностях та здібностях людини [11]. Така праця сприяє розвитку людини, досягненню нею гармонії особистих та суспільних інтересів, щастя та суспільного блага. Г.С. Сковорода зазначав, що саме в «сродній» праці людина отримує істинну насолоду від самого процесу праці, а не від прибутку, який вона приносить [11]. В основі реалізації ідеї про «сродну» працю лежить принцип «пізнай себе» або рефлексії [11]. Адже саме пізнання себе сприяє виявленню природних схильностей до певного виду діяльності, розвитку в професійному середовищі.
Виходячи зі змістових моделей професійного образу світу та професійного розвитку особистості, ми пропонуємо стимулювати саморозвиток суб’єкта завдяки застосуванню індивідуальної авторської міфотворчості. Встановлення діалогу зі вмістами власного несвідомого можливо через актуалізацію образу професії суб’єкта. Образ професії включає в себе інваріанти професії, тобто, психологічні особливості переживання професії, специфічні знаряддя праці та постаті видатних майстрів своєї справи. Для реалізації цього задуму необхідно застосування візуальних зображень, які б відповідали наведеним характеристикам. Такі візуальні об’єкти як уособлення образу певної професії виступатимуть медіаторами між несвідомими і свідомими вмістами професійного образу світу особистості. В свою чергу, актуалізація образу професії має за мету самоактуалізацію суб’єкта. Заломлення професійної діяльності в сферу особистісних смислів сприяє формуванню професійного досвіду особистості. Пожвавлення процесів смислоутворення передбачається в результаті проведення асоціативного експерименту, де в якості стимулів застосовуватимуться візуальні зображення образу певної професії. Після цього планується написання наративу на вільну тему з опорою на продуковані на попередньому етапі смисли. В результаті рефлексії над особистим досвідом розкривається індивідуальність суб’єкта, окреслюється досягнута або недосягнута професійна ідентичність. Індивідуальний авторський міф професії, оприявнений у наративі, представляє собою усвідомлений образ професії, упорядкований професійний досвід та при наявності досягнутої професійної ідентичності, складають цілісний професійний образ світу особистості.
Таким чином, образ світу особистості органічно включає в себе смислові складові, які суб’єктивно забарвлені покликанням до певного роду занять. Професійний образ світу, що є загалом надбанням професійної спільноти, але містить також яскраво виражені смислові компоненти, привнесені видатними професіоналами, які синтезували певні конструкти професійного самоздійснення і залишили їх у вигляді авторської міфології певної професії. Остання містить їх власне бачення місії даної професії, її сенсу, ідеалів професійного самоздійснення. Ці змісти представлені в символічній формі, закарбовані у цитатах, афоризмах, міфологемах. Структуру професійного образу світу складає ядерний інваріантний пласт – образ професії та ядерні варіативні пласти – професійний досвід та професійна ідентичність. Встановлення діалогу між інваріантним та варіативними пластами можливо через актуалізацію образу професії. Для цього пропонується споглядання візуальних об’єктів, які уособлюють стереотипізований образ певної професії. Проведення візуального асоціативного експерименту сприяє пожвавленню професійних смислів. Розгортання продукованих смислів в наративі на вільну тему оприявнює досягнуту або недосягнуту професійну ідентичність. Отже, конструювання професійного образу світу особистості передбачає: актуалізацію образу професії, залучення професійного досвіду та оприявнення професійної ідентичності. Професійний розвиток тлумачиться в акме-орієнтованому вимірі як поетапне становлення особистості професіонала через самоактуалізацію, саморозвиток та самоздійснення. Виходячи зі змістових моделей професійного образу світу та професійного розвитку особистості, пропонується стимулювати саморозвиток суб’єкта завдяки застосуванню індивідуальної авторської міфотворчості. Представлений алгоритм особистісного та професійного розвитку може використовуватись в професійній орієнтації молоді, адже включає опрацювання несвідомих інтенцій покликання до певного роду діяльності. Останнє відкриває перспективи психологічного супроводу професійного самоздійснення особистості, яке враховує її акме.
Список літератури
1.Бородулькіна Т.О. Динаміка образу професії у майбутніх практичних психологів [Текст]: автореф. дис. ... канд. психолог. наук: [спец.] 13.00.07 "Педагогічна та вікова психологія" / Т. О. Бородулькіна; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – Київ, 2011. –21 с.
2.Брокмейер Й, Харре Р. Нарратив: проблемы и обещания одной альтернативной парадигмы// Вопросы философии. – 2004. – №4. – с.29-42.
3.Засєкіна Л. В. Феномен особистості у психо-семіотичному дискурсі / Л. В. Засєкіна // Вісник Прикарпатського ун-ту. філос. і психол. науки. Спеціальний випуск. – Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ, 2008. – с. 6 – 11.
4.Климов Е. А. О феномене профессиональной относительности образа мира // Вестник Московского университета. Психология. Сер. 14. 1995. № 1. С. 8-18.
5.Климов Е.А. Психология профессионала / Е.А.Климов. - М.-Воронеж, 1996. – 400 с.
6.Краснорядцева О.М., Морозова В.Е. Педагогическое мышление как проявление профессиональной компетентности /О.М.Краснорядцева, В.Е.Морозова. – Барнаул: Изд-во БГПУ, 2000. – 69 c.
7.Кун Н.А. Легенды и мифы Древней Греции/Н.А.Кун. – Мн.: Народная аскета, 1985. – 464 с.
8. Методичні рекомендації з проведення практичних занять з формування образу професії у студентів-психологів (для викладачів психологічних дисциплін) / Укл.: Т. О. Бородулькіна. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2009. – 50 с.
9. Міхно К.О. Динаміка уявлень студентів-психологів про майбутню професію: автореф. дис ..канд. психол. наук / К. О. Міхно. – Київ: Б.в., 2008 . – 19 с.
10.Проблемы психологической герменевтики./Под ред.Н.В. Чепелевой. – К.: Издательство Национального педагогического университета им. Н.П.Драгоманова, 2009. – 382 с.
11.Сковорода Г.С. Розмова про істинне щастя. – Харків: Прапор, 2002. – 280 с.
12.Смульсон М. Л. Проектування дистанційних середовищ саморозвитку в умовах новітніх комп’ютерних технологій / М. Л. Смульсон // Актуальні проблеми психології. Психологічна теорія і технологія навчання / за ред. С. Д. Максименка,М. Л. Смульсон. – К.: ДП “Інформаційно-аналітичне агентство”, 2010. – Т.8, вип. 7. – с.215-225.
13.Титаренко Т.М. Постмодерна особистість у динаміці самоконструювання// Актуальні проблеми психології: Психологічна герменевтика/ За ред. Н.В.Чепелєвої. – К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2010. – Том 2, вип.6. – 194 с., с.5-14.
14.Фонарев А.Р. Развитие личности в процессе профессионализации // Вопросы психологии, 2004. – № 6. – С. 72–83.
15. Фридман Д., Комбс Д. Конструирование иных реальностей. Истории и рассказы как терапия. – М:. Класс, 2001. – 362 с.
16.Шкуратов В.А. Историческая психология/ В.А.Шкуратов. 2-е, переработанное издание – М., "Смысл", 1997. – 505 с.
17. Шнейдер Л.Б. Профессиональная идентичность: Монография. – М.: МОСУ, 2001. – 272 с.
18.Эко У. Открытое произведение: форма и неопределенность современной поэтики/ У.Эко. – СПб.: Академический проект, 2004. – 384 с.
19.Яремчук О.В. Психологія етнокультурної міфотворчості особистості: моногр./О.В.Яремчук. – Одеса: Фенікс, 2013. – 431 с.