Ніздрань О. А.
Науковий співробітник лабораторії соціальної психології особистості Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, Київ, Україна, слухач Вісбаденської академії Позитивної Психотерапії


Відправною точкою у намаганні осягнути можливості впровадження позитивної психотерапії у перші власні розробки практики постійних досліджень як терапевтичних, так і суто наукових, послугував погляд М. Слюсаревського. Науковець зазначає, що вітчизняна соціальна психологія фіксує потребу кваліфікованого соціального-психологічного забезпечення модернізаційних процесів, що відбуваються у різних сферах суспільного життя, проте задовольнити зростаючі суспільні запити повною мірою ще не у змозі. Передусім причина в недостатньому теоретико-методологічному рівні вітчизняних соціально-психологічних розробок, у їхній фрагментарності, переважно «імпортному» походженні, неповноті врахування ментальних особливостей українського споживача і його реальних проблем, що зумовлюється, низкою причин соціально-історичного плану [1].
У наших дослідженнях ми виказуємо спробу представити процес власних перших спроб інтеграції західного (європейської традиції) психодинамічного гуманістичного напрямку позитивної психотерапії у соціально-психологічну вітчизняну царину. Дотримуємося позиціонування цього напрямку як такого, що відкриває різні психологічні практики життєконструювання та власне підтримання психологічного здоров’я особи, дозволяючи активізувати ресурси, у нашому актуальному фокусі − дослідженнях соціального капіталу як чинника психологічного здоров’я осіб із низьким економічним статусом [2].
Н. Пезешкіан самостійно визначав напрямок як глибинно-психологічний із транскультурного погляду з новими техніками у руслі конфлікт-центрованої і орієнтованої на ресурси короткотривалої психотерапії [100]. Як зазначає Н. Пезешкіан, Х. Пезешкіан, в основі методу – міжкультурні дослідження більше 20 культур зі всіх 5 континентів, а однією із головних цілей позитум-підходу є відповідь на запитання, як можна розуміти і, у випадку необхідності, лікувати людей інших культур [3; 5].
Контекстуально важливим у межах позитивної психотерапії її автор вважав утвердження переходу від концепції хвороби – до концепції здоров’я, вказуючи на більш доречний фокус роботи із властивими особистості здібностями та чеснотами. Власне й у цьому контексті виказується особливо органічним стосунок нашого дослідження із позитивною психотерапією, оскільки намагаємося осягати психологічний простір особи у поняттях благополуччя, здоров’я, підтримання балансу, а не порушення норми.
Цілісне сприймання особистості є вихідною точкою напрямку, що закладено у понятті «positum» як позначенні даного фактично, наявного, справжнього. Н. Пезешкіан зазначає, що саме фокус фактичного і даного – це не обов’язково порушення, розлади і конфлікти, а здібності, що не використовуються і навіть невідомі особі. Реальному світу, що нас оточує, не належний тільки наш особистий «тісний світик», а й спілкування з іншими, сім’ями, знайомство з різними культурами, релігіями [3].
Н. Пезешкіан зазначає, що особа розглядається не тільки як окрема ізольована одиниця, а також у її міжлюдських взаєминах, що слід приймати до уваги транскультурну ситуацію, яка втілює її такою, якою вона є. Послідовники напрямку поширюють практику психотерапії повсякденного життя як процесу розвитку самодопомоги і вміння до розширення цілей із метою якнайбільш повного розгортання у практиці цілісної триєдності природи особи – тіла, душі і духу, а відповідно до наукового вжитку – соматичних та ментальних феноменів. Втілення основних ідей сягає як приватного, так і соціального життя.
Цінними для розуміння сутності методу є зауваження Н. Пезешкіана у тому, що позитум-підхід описує повсякденність європейського простору як переживання «незручності у культурі», себто люди налякані односторонністю і ворожістю чистої науки; розчаровані далекою від громадян буржуазною політикою та економікою і не можуть знайти пристанку у традиційних релігіях, світоглядних системах. Вчений вказує, що залишається тільки заглибитися у самих себе і саме у собі шукати нові орієнтири [4, с.7]. Ми ж посягаємося на те, аби в межах наших пошуків здійснити певні кроки для цікавої інтеграції напрямку у наукових українських дослідженнях, що дозволяє розгортати цінність позитивної психотерапії як метапідходу та власне цінності досліджень конкретних ментальних феноменів. Наші пошуки вважаємо відкритими.



1. Історіографічні та методологічні координати теорій соціальної психології : [монографія] / [М. М. Слюсаревський, В. В. Жовтянська, М. М. Скорик, Н. В. Хазратова та ін.] ; за наук. ред. М. М. Слюсаревського ; Національна академія педагогічних наук України, Інститут соціальної та політичної психології. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. – 360 c.
2. Ніздрань О. Впровадження позитивної психотерапії у програму активізації соціального капіталу осіб із низьким економічним статусом / Олександра Ніздрань // «Психологія особистості». – 2016. – № 1 (7). – С. 141–150.
3. Пезешкиан Н. Психотерапия повседневной жизни: тренинг разрешения конфликтов / Носсрат Пезешкиан. – СПб. : Речь, 2004. – 288 с.
4. Пезешкиан Н. Роль идентичности и культуры в современном мире с точки зрения позитивной психотерапии / Носсрат Пезешкиан // Позитум Украина : науч.-практ. ж-л. – 2007. – № 1. – С. 5 – 14.
5. Пезешкиан Х. Позитивная психотерапия как транскультурный подход в российской психотерапии : дис. ... докт. психол. наук : 14.00.18; 19.00.04 / Х. Пезешкиан ; Научно-исследовательский психоневрологический институт им. В. Н. Бехтерева, Московская медицинская академия им. Й. М. Сеченова и Висбаденский институт последипломного образования врачей по психотерапии (ФРГ). – Санкт-Петербург : [б. в.], 1998. – 87 с.