Дикіна Л.В.
старший викладач
ОНУ імені І.І. Мечникова, ННІІ та СТ, м. Одеса

У літературі прийнято розрізняти архетип і архетипічні образи, мотиви, теми і патерни. Архетип являє собою психосоматичне утворення, що зв'язує інстинкт і образ. К. Юнг не вважав психологію і образність коррелятами або відображенням біологічних потягів; його переконання в тому, що образ пробуджує мета інстинкту, передбачає, що образи відіграють таку ж важливу роль, що і інстинкти. Певною мірою всі образи несуть у собі архетипічне.
Вираз «архетип» зустрічалося ще в давнину у Філона Іудея по відношенню до образу бога в людині. У філософії Платона під архетипом розумівся розумоосяжний зразок, початок (ейдос). У середньовічній релігійної філософії (схоластиці) - природний образ, відображений в розумі. У середньовічного теолога Августина Блаженного - споконвічний образ, що лежить в основі людського пізнання [3].
Поняття архетипу співвідноситься з несвідомою діяльністю людей, що є обов'язковим компонентом людської ментальності. Ментальність (менталітет) характеризується як «глибинний рівень колективної та індивідуальної свідомості, що включає і несвідомі акти» [1]. Вперше поняття архетипу в науковий світ було введено швейцарським психологом К. Юнгом [5].
Карл Густав Юнг виділив такі види несвідомого, як індивідуальне і колективне. Перше стосується того, що несе сама людина - бажання, спогади, імпульси, а також особистісний досвід, який був «викреслений» зі свідомості. Колективне - це інформація психічного світу всього людства, в тому числі досвід предків, відгомін з давніх часів. До другого типу несвідомого належить також інформація, що несе незалежно від свідомості величезну енергію, яка впливає на нас з середини. На думку самого Юнга, колективне несвідоме має більш глибокий шар, ніж індивідуальне.
Архетип - це спосіб дії, впливу несвідомого на свідомість. Це також універсальні вроджені психічні структури, які походять від інстинктів і закладені в природі людини; це складові колективного несвідомого, які розпізнаються в нашому досвіді і є, як правило, в образах і мотивах сновидінь. Вони представляються в певних патернах (моделях) поведінки, які знаходять своє обличчя в повсякденному житті [4]. Можна сказати, що це свого роду сигнал з давнини і потужного несвідомого. Існує велика кількість архетипів; починаючи з давніх часів вони проявляють себе в міфах, легендах, казках всіх народів. Так, в цій концепції є безліч спірних моментів, на що сам Юнг неодноразово звертав увагу. Протягом всього свого життя він написав велику кількість наукових робіт, які згодом підтвердилися клінічними і практичними спостереженнями.
Найбільшу увагу К. Юнг приділяв таким архетипам: Тінь, Аніма і Анімус, Мудрий старець, Велика мати, Немовля, Самість, Дух, Трікстер. Ці архетипи є в свідомості в персоніфікованій формі, вони можуть бути персонажами сновидінь, служити джерелом таких культурних символів, як боги і богині, входити в міжособистий досвід, часто проектуючись на інших людей. Кожен архетип може виражати себе у великій різноманітності персонифікацій.
У психологічному розумінні архетипи - це «універсальні образи або символи, що містяться в колективному несвідомому»; в культурному ж розумінні - «це архаїчні культурні прототипи, уявлення-символи про людину, її місце в світі і суспільстві; нормативно-ціннісні орієнтації, які визначають зразки життєдіяльності людей, які «проросли» через багатовікові пласти історії і культурних трансформацій і зберегли своє значення і сенс в нормативно-ціннісному просторі сучасної культури. Це глибинні культурні установки «колективного несвідомого», які з великими труднощами піддаються зміні»[1]. Архетипи, з одного боку, успадковуються, з іншого - формуються в ранньому дитинстві. Вони стоять «біля витоків повторюваних мотивів людських міфів, казок, традицій і звичаїв, «вічних» тем і образів світової культури» [1].
В рамках аналітичної психології К. Юнг встановлює тісний зв'язок архетипу з міфологією: міфологія - сховище архетипів [5]. Однак архетипи, які продукують у формі міфологізованих мовних одиниць, можна зустріти не тільки в змісті власне міфів, а й казок. В.Я. Пропп відзначає, що чарівна казка перегукується з міфу [2, с.81].
Архетипи відносяться, в основі своїй, до універсальних загальнолюдських категорій, тоді як архетипічні образи (лінгвокультуреми), які продукують їх, являють собою специфічне національне явище. Разом з тим характер і глибина прояву архетипів, їх комбінацій і можливостей в конкретному продукуванні, в конкретних архетипових образах і лінгвокультуреми являються прерогативою національного менталітету.
Архетип Аніма формується під впливом матері і тих жінок і жіночих образів, які вплинули на психіку дитини. У казках архетип Аніма втілений в лінгвокультуреми: Василиса Прекрасна, Марія Моревна, царська дочка, Василиса Премудра і ін. Зазвичай казки завершуються описом здобуття героєм Аніми, тобто описом весілля, що символізує усвідомлення героєм своєї Аніми.
Суть архетипу Матері полягає в магічному авторитеті всього жіночого, в мудрості, в чомусь милостивому і темно-дрімучому, в захоплюючій безодні. В народних казках цей архетип можна персоніфікувати в образі Баби-Яги.
Архетип Самість уособлює собою «процес індивідуації» (К. Юнг), тобто кінцевим результатом духовного становлення людини є набуття Самості. В народних казках даний архетип втілюється найчастіше в такі лінгвокультуреми, як Іван-царевич, Іван-дурень та інші. Ці герої в ході розгортання сюжету казки долають неминучі в духовному становленні людини труднощі і випробування.
Архетип Тінь являє собою негативні сторони особистості. В народних казках Тінь можна персоніфікувати в таких образах, як старший брат, середній брат («Кощій Безсмертний»); мачуха з доньками («Василиса Прекрасна») та інші.
Отже, архетипи - це архаїчні культурні прототипи, які пов'язані не тільки з людьми, але і з «речовим» світом, світом артефактів, і в той же час зберегли своє значення і сенс в нормативно-ціннісному просторі сучасної (національної) культури, тобто з них все починалося і на них спирається сучасність.
Архетипи - не є явними самі по собі, вони проявляються у свідомості наслідками самих себе, в якості архетипових образів та ідей. Це колективні універсальні патерни (моделі), або мотиви, що виникають з колективного несвідомого і які є основним змістом релігій, міфологій, легенд і казок. У індивіда архетипи з'являються у сновидіннях і мареннях.
Архетипи задають загальну структуру особистості. При пробудженні творчої активності у свідомості людини вони продукують архетипічні образи.

1. Кононенко Б.И. Культурология в терминах, понятиях, именах.- М.: Изд-во «Щит-М», 1999. - 406 с.
2. Маслова В.А. Введение в лингвокультурологию.- М.: Наследие,1997.- 207 с.
3. Столяренко Л.Д. Основы психологии.- Ростов-на-Дону: “Феникс”, 2000.
4. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности.- СПб., 2006.
5. Юнг К.Г. Очерки по аналитической психологии.- Минск, 2003.