УДК 316.454.54
Блозва П.І. (м.Київ)
Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗМІСТ СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ: ДЖЕРЕЛА СТАНОВЛЕННЯ

Постановка проблеми. Одним із стимулів на шляху масової самоорганізації громадян, який сприяє встановленню між ними стосунків, заснованих на взаємній довірі та допомозі постає соціальний капітал. Його цілеспрямоване формування і нарощування в просторі міжособових, міжгрупових зв’язків і стосунків дає змогу знайти шлях до гармонізації політичних, соціальних, економічних інтересів, покращити можливості їх раціонального вираження на державному рівні. Наявність соціального капіталу безпосередньо впливає на досягнення стабільності в суспільстві та сприяє демократичному розвитку, в цьому аспекті виокремлюється ресурс, який люди отримують завдяки власним соціальним зв’язкам. Тому є доцільним вивчення психологічних особливостей становлення соціального капіталу, його ролі у міжособистісній взаємодії та впливу на становлення як особистості так і соціальних груп, до яких вона належить.
Аналіз попередніх досліджень та публікацій. Концепція соціального капіталу увійшла до кола інтересів таких наукових діячів, як П. Бурдьє, Дж. Коулмен, Р. Патнем, М. Шифф, Ф. Фукуяма та ін. На сьогоднішній день також можна говорити і про значну кількість публікацій українських учених у сфері вивчення соціального капіталу [1, 2, 5, 6, 10].
Виклад основного матеріалу. Вперше сам термін «соціальний капітал» вжив Л.Дж. Ханіфан в дискусіях по сільських школах для опису найважливіших обставин, які впливають на повсякденне життя кожного і, виходячи з цього, необхідно виховувати волю, братні почуття, взаємну симпатію, виробляти вміння налагоджувати соціальні взаємини і комунікацію серед людей.
Надалі категорія соціального капіталу отримала більш глибоку концептуалізацію, і сьогодні більшість дослідників розрізняють два підходи до розуміння цього феномену, або два рівні аналізу. Так, зокрема, вважають С.П. Боргатті, К. Джонс, М.Г. Еверет [20] і Н. Лін [24]. Ці рівні умовно можна назвати мікро- і макрорівнем. Перший підхід спирається на визначення соціального капіталу, як якісної характеристики індивідуального соціального актора, тоді як другий трактує його, як характеристику групи (як правило – всього суспільства). Один з провідних дослідників соціального капіталу Н. Лін, дотримуючись економічних паралелей, до яких схиляє метафора капіталу, вважає, що чітко розмежувати ці підходи дозволить відповідь на питання, хто отримує прибуток – група або індивід. Мікрорівневе розуміння соціального капіталу передбачає, що індивід може робити інвестиції у власний соціальний капітал. У цьому сенсі дослідження соціального капіталу продовжують традицію, запропоновану Г.С. Беккером. Він ввів у науковий обіг термін «людський капітал», визначивши його як сукупність навичок, знань і умінь працівників, витрати на які з часом можуть приносити відчутний прибуток як самому працівникові, так і його роботодавцю [19]. Надалі мікрорівневе трактування соціального капіталу розвивали такі автори, як П. Бурдье, У.Е. Бейкер, П.Ді Маджіо, Р. Барт, Б. Веллман, Н. Лін, Дж. Коулмен, Р. Патнем, Ф. Фукуяма та ін.
П. Бурдьє поняття «соціальний капітал» ввів для позначення соціальних зв'язків, які можуть виступати ресурсом отримання вигод. Він розглядає це поняття як агрегацію дійсних або потенційних ресурсів, пов'язаних з включеннями в міцні мережеві або більш-менш інституціолізовані стосунки взаємних зобов'язань або зізнань [3].
Значний вклад у розвиток теорії соціального капіталу вніс економіст Г. Лорі. У його роботах обґрунтовується положення про спадкування соціального капіталу, яке сприяло формуванню концепції Дж. Коулмена про роль соціального капіталу в створенні людського капіталу. Дж. Коулмен зазначає, що, на відміну від інших форм капіталу, соціальний капітал властивий структурі зв'язків між акторами і серед них.
Дослідник визначає соціальний капітал як ресурсні сутності, які схожі в двох аспектах: вони складаються з декількох елементів соціальної структури, і їх сприяння певним діям акторів – як індивідуальних, так і корпоративних – здійснюється в межах структури. Заслуга Дж. Коулмена полягає в тому, що він вводить нові поняття в теорію соціального капіталу (взаємна ентропія і групове посилення норм, привілейований доступ до інформації, соціальні організації). Найважливішим із цих термінів є інформаційний потенціал, як один із базисних інструментів соціального капіталу, забезпечує його реалізацію через соціальні взаємини за допомогою обміну між особами ресурсами, якими володіє соціальна організація. Таким чином, в процесі обміну соціальним капіталом задіяні соціальні організації, її ресурси (інформаційні, матеріальні, фінансові, людські, культурні та ін.) [9].
Г. Беккер розглядає це поняття як ресурс, який актори отримують через особливі соціальні структури, які впливають на стосунки між людьми, і потім використовують їх у своїх цілях [22]. М. Шифф дає більш загальне визначення поняттю соціального капіталу. Він розглядає його як розташування елементів соціальної структури, що впливає на взаємини між людьми і стимулює та/або використовує корисні функції. Р. Берт в своїх дослідженнях визначає соціальний капітал як дружні, робочі і більш загальні контакти, через які ви отримуєте можливість використовувати ваш фінансовий і людський капітал [21].
Ф. Фукуяма зазначає, що здорова капіталістична економіка опирається передусім на досить високий рівень соціального капіталу громадянського суспільства, що сприяє підвищенню самоорганізації в бізнесі, корпораціях і подібних структурах [17]. Саме тенденція до самоорганізації життєво необхідна для ефективної діяльності демократичних політичних інститутів. Автор дає таке його визначення: це норми, які не формальні, норми або цінності, які роблять можливими колективні дії в групах людей. Це може бути, як мала так і велика група або, в деяких випадках, суспільство в цілому [9].
Тематику соціального капіталу не так давно почали активно вивчати й українські науковці. Проте деякі вчені [7] зазначають, що основи теорії соціального капіталу в українській науці були закладені українським економістом М. Туган-Барановським [16]. В. Степаненко здійснив аналіз концепції соціального капіталу в умовах посткомуністичного суспільства і показав його зв’язок з формуванням громадянського суспільства в Україні [14]. О. Демків досліджував мережеву структуру соціального капіталу та засади його вивчення [6]. М. Лесечко та О. Сидорчук аналізують соціальний капітал з позицій державного управління та взаємин держави з носіями соціального капіталу [10]. Е. Гугнін та В. Чепак визначають соціальний капітал як одну з форм капіталу, що, будучи багатофункціональним, сприяє задоволенню інтересів індивіда і водночас обслуговує суспільні та групові інтереси [5]. А. Багнюк визначає, що соціальний капітал, як і будь-яка інша форма капіталу, передбачає процес обміну, що відбувається певними порціями (дозами), де порція отриманого має перевищувати порцію вкладеного [1].
Таким чином, резюмуючи, можна сказати, що з точки зору економічної науки соціальний капітал найчастіше розглядається, як товар або спосіб, що дозволяє максимізувати корисність і знизити витрати. При такому підході акцент робиться на інвестиційних стратегіях особистості в умовах альтернативних можливостей використання часу. У структуру соціального капіталу економістами, найчастіше, включаються такі психологічні компоненти, як довіра (системоутворюючий фактор соціального капіталу) і соціальна згуртованість суспільства. Тому, для психологічної науки важливим постає дослідження довіри у міжособистісній взаємодії як психологічного феномену, визначення та обґрунтування особливостей формування міжособистісної довіри та факторів, які впливають на цей процес.
З розвитком наукових досліджень поняття «соціальний капітал» набуває все більшого смислового навантаження. Можна простежити зв'язок соціального капіталу з громадянським суспільством. Наприклад, А. Колодій стверджує, що громадянське суспільство асоціюється з цінностями довіри, розсудливості та толерантності, тому його члени з довірою ставляться до своїх колег по діяльності, до інших людей і громадських інститутів, визнають право інших громадян на власну думку, його озвучення та захист. В рамках структур громадянського суспільства формується громадянська добропорядність і громадянська позиція, що виражаються в понятті соціального капіталу. Важливим висновком слід визначити те, що соціальний капітал є ознакою зрілості та ефективності громадянського суспільства, а також тим його основним продуктом, який забезпечує вплив громадянського суспільства на інші сфери суспільного життя [8]. A. Бова вказав на тенденцію зменшення соціального капіталу в Україні і підкреслив, що особливістю цієї тенденції є зниження довіри до органів державної влади та падіння громадської активності на фоні збільшення довіри до сім’ї, родичів, колег, церкви і, відповідно, активізацію діяльності саме в родинній та церковній сферах [2].
B.П. Єлагін свої дослідження присвячує ролі соціального капіталу у процесі розбудови соціальної держави [7]. П. Бурдьє зазначає, що вигода, яка акумулюється завдяки членству в групі, є базисом можливої солідарності [3].
Таким чином, можна відзначити, що в соціологічних роботах найбільш часто в структуру соціального капіталу, до довіри та соціальних мереж, додаютья загальні норми, цінності, правила. Отже, до психологічних компонентів соціального капіталу включаються також цінності та соціальна ідентичність. Таким чином, вивчення психологічних особливостей соціалізації особистості, її групової (соціальної, політичної, релігійної тощо) ідентифікації неможливо без дослідження психологічних механізмів впливу соціального капіталу на цей процес.
Першим соціальним психологом, хто звернувся до аналізу соціального капіталу, був П.М. Шихирєв. Він поставив питання про те, які чинники впливають на самостійне збільшення соціального капіталу, і висловив гіпотезу про те, що він народжується із поєднання якихось особливих якісних стосунків між людьми з їх життєдіяльністю. Дослідження, проведені в різних країнах світу, показують, що людина, яка здатна бути «соціальною» або «товаришем», – це соціабельна, комунікабельна, доброзичлива, миролюбна, комфортна в спілкуванні, тобто володіє конкретними морально-психологічними якостями.
Звертаючись до питання формування соціального капіталу, П.М. Шихирєв виділяє його основні характеристики:
• довіра «як інтегральне вираження стану її внутрішніх суспільних зв’язків»;
• репутація «як вираження стану зовнішніх зв’язків»;
• стратегія і тактика комунікації «як вираження ціннісної орієнтації суб’єкта соціальних взаємин»;
• управління як «дотримання принципів і цінностей» [18, с. 27].
Багато науковців розглядають чотири елементи соціального капіталу: соціальні мережі, загальні норми, цінності й довіру, в той час як інші виділяють три елементи: соціальні мережі, загальні норми і переконання, а також два обов’язкових для формування соціального капіталу фактори: довіру і правила (на мезо- і макрорівнях). І. Мачерінскене, Р. Мннкуте-Генріксон, Ж.С. Іманавічене обґрунтовують трикомпонентну структуру соціального капіталу. У неї включені загальні норми, переконання, досвід, які підтримують соціальні мережі і заохочують співробітництво. Виділяти норми і переконання як самостійні компоненти, на думку цих авторів, недоцільно, оскільки не обґрунтовані загальними переконаннями норми не будуть визнані усіма членами соціальної мережі. Довіра є третім компонентом, без якого неможливий соціальний капітал.
Автори одного з ґрунтовних досліджень соціального капіталу в соціальній психології О.М. Татарко та Н.М. Лебедєва запропонували наступне визначення цього феномена: соціальний капітал – це сукупність психологічних взаємин, які підвищують добробут індивідів і груп, приносячи користь всій системі загалом. Дослідники виділили наступний перелік його структурних компонентів:
• довіра;
• соціальна згуртованість;
• позитивна і «сильна» групова ідентичність (у тому числі громадянська, якщо йде мова про соціальний капітал суспільства);
• взаємна толерантність.
Дослідники вважають, що оцінка перерахованих компонентів у їх єдності дозволить вивчити нову якість їх взаємин, яка, власне, і є соціальним капіталом групи [15, с. 55]. Вчені також визначають його як кількість та якість внутрішньогрупових зв’язків. Цим визначенням автори підтримують думку В.В. Радаєва, що вимірюватися соціальний капітал може тільки через ступінь включеності в ті чи інші мережі, а також через характеристики самих цих мереж [12].
Висновки. Отже, аналіз поняття «соціальний капітал» дає змогу запропонувати таке визначення цього феномена: це сукупність актуальних або потенційних психологічних ресурсів, що пов’язані з посіданням міцних зв’язків між людьми та інституціолізовані стосунками взаємного знайомства і визнання, які підвищують добробут особи та сприяють згуртованості і громадянській активності суспільства.
На основі розгляду існуючих в економіці, соціології та соціальній психології підходів до складових соціального капіталу можна зупинитися на таких структурних компонентах, які найбільш чітко відображають психологічний зміст цього поняття: довіра; соціальна згуртованість; позитивна і «сильна» групова ідентичність, взаємна толерантність. Вчені, які досліджували соціальний капітал в економіці вказують, що його наявність та використання (особливо, цьому сприяє такий компонент соціального капіталу як довіра) позитивно відображається на матеріальному благополуччі особи. Можна зробити висновок, що довіра, як один із психологічних компонентів соціального капіталу, сприятиме продуктивній активності особистості та підвищуватиме ефективність вибраних стратегій міжособистісної взаємодії між людьми, що підвищує важливість розгляду соціальної складової в економічних процесах.
Вчені-соціологи вказували що, окрім довіри, до соціального капіталу належать соціальні мережі, які сприяють соціалізації та соціальній ідентифікації. Ці ж процеси в психологічній науці розглядаються як чинники ефективності міжособистісної комунікації Таким чином, використання соціального капіталу та його психологічних компонентів підвищує якість міжособистісної взаємодії. Дослідники, які аналізували соціальний капітал з точки зору психології додають до його компонентів поняття толерантності. Воно сприяє ефективному прояву довіри у міжособистісній взаємодії, покращує згуртованість групи та підвищує рівень соціальної ідентичності особи.
Підсумовуючи вищесказане, можна констатувати, що одним із ключових факторів ефективної діяльності суспільства постає соціальний капітал та його психологічні компоненти. Він також сприяє становленню громадянського суспільства, яке є соціальним середовищем із високим рівнем згуртованості, соціальної ідентичності, довіри і толерантності.
Перспектива подальших досліджень. Також, проблема розвитку держави полягає в тому, що цінності та поведінка суспільства, на які спирається демократія, не можуть виникнути спонтанно, вони повинні з’явитися, поширитися й історично нагромадитися, як соціальний капітал, у результаті довгострокової соціальної активності. Тому виникає потреба дослідити взаємозв’язок психологічного ресурсу соціального капіталу в становленні іншої рушійної сили громадянського суспільства – політичної культури. Адже ми не зможемо говорити про високий соціальний капітал суспільства, якщо високі показники міжособової довіри і соціальної згуртованості різних груп поєднуються з низьким рівнем політичної культури.




СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Багнюк А. Л. Соціальний капітал і квантифікація суспільних процесів у сучасному соціумі [Електронний ресурс] / А. Л. Багнюк. - Режим доступу : www.filosof.com.ua/Jomel/M_71/Bahnuk.pdf.
2. Бова А. Соціальний капітал в Україні: досвід емпіричного / А. Бова // Економічний часопис ХХІ. - 2003. - № 5.
3. Бурдье, П. Формы капитала / П. Бурдье // Экономическая социология. - 2002. - № 5. - С. 60-75.
4. Бюссе, С. Социальный капитал и неформальная экономика в России / С. Бюссе // Мир России. - 2001. - № 2. - С. 97.
5. Гугнін Е. Феномен соціального капіталу / Е. Гугнін, В. Чепак // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2001. - № 1. - С. 49-56.
6. Демків О. Соціальний капітал: теоретичні засади дослідження та операціональні параметри / О. Демків // Соціологія: теорія, методи, маркетинг.- 2004.- № 4.- С. 99 - 111.
7. Єлагін В. П. Про сутність поняття «соціальний капітал» та його роль у процесі розбудови соціальної держави / В. П. Єлагін // Актуальні проблеми державного управління. - 2011. - № 1.
8. Колодій А. Сутність громадянського суспільства і механізми його впливу на політику. Доповідь на заключній регіональній конференції проекту «Чемпіони громадянського суспільства». Львів, 8 лютого 2003 р.
9. Коулман, Дж. Капитал социальный и человеческий / Дж. Коулман // Обще¬ственные науки и современность. - 2001. - № 3. - С. 122-139.
10. Лесечко М. Д. Соціальний капітал: теорія і практика : [монографія] / М. Д. Лесечко, О. Г. Сидорчук.- Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2010. - 220 с.
11. Михайловська О.Г. Соціальний капітал як ресурс інститутів громадянського суспільства / О.Г. Михайловська // Гілея: наук. вісн. – 2010. – Вип. 40. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/20.../Gileya40/P3_doc.pdf
12. Радаев В. В. Экономическая социология / В. В. Радаев. - М., 2005.
13. Савко Ю. Громадянське суспільство, соціальний капітал і політична участь [Электронный ресурс] // Вісник Львівського університету. Серія: філософські науки. 2002. Вип. 4. 352 с. URL::http://www.franko.lviv.ua/faculty/Phil/Visnyk/Visnyk4/Politologija/Savko.htm (дата обращения: 23.11.2009).
14. Степаненко В. Соціальний капітал у соціологічній перспективі: теоретико-методичні аспекти дослідження / В. Степаненко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2001. - № 2. - С. 24-41.
15. Татарко А. Н. Социальный капитал: теория и психологические исследования: монография / А. Н. Татарко, Н. М. Лебедева. - М. : РУДН, 2009. - 233 с.
16. Туган-Барановский М. И. Социальные основы кооперации / М. И. Туган-Барановский. - М., 1916. - 2-е изд. ; М., 1918. - 3-е доп. изд. ; М., 1919. - переизд. - М. : Экономика, 1989. - 49б с.
17. Фукуяма, Ф. Доверие: Социальные добродетели и путь к процветанию / Ф. Фукуяма. - М. : АСТ, 2004.
18. Шихирев П. Н. Природа социального капитала: социально-психологический поход / П. Н. Шихирев // Общественные науки и современность, 2003. - № 2.
19. Becker G.S. Human Capital. — N.Y., 1964
20. Borgatti S.P., Jones C., Everett M.G. Network Measures of Social Capital // Connections. — 1998. — 21(2). — Р. 27–36
21. Burt, P. Structural Holes: The social structure of competition / P. Burt. - Cambridge, MA, 1992. - P. 9.
22. Durlauf, S. Social Capital / S. Durlauf, M. Fafchamps // Paper provided by National Bureau of Economic Research. 2004. - URL: www.ideas.repec.org
23. Fukuyama F. Social Capital and Global Economy // Foreign Affairs. - Volume 75, September-October, 1995. – P.89-103
24. Lin N. Building a Network Theory of Social Capital // Connections. — 1999. — 22(1). — Р. 28–51.
25. Putnam R. Making Democracy Work. Civic Tradition in Modern Italy. - Princeton: Princeton University Press, 1993. – 45 p.

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗМІСТ СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ: ДЖЕРЕЛА СТАНОВЛЕННЯ
Блозва П.І. Аспірант інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України
Анотація
В науковій статті проаналізовано історію становлення поняття «соціальний капітал» в таких науках, як економіка, соціологія та соціальна психологія. Проаналізовано погляди вітчизняних та зарубіжних науковців на трактування феномену соціального капіталу, його структурних компонентів та впливу на соціальні процеси. Обґрунтовано основні складові соціального капіталу (довіра, взаємна толерантність, соціальні мережі, групова ідентичність).
Ключові слова: соціальний капітал, групова ідентичність, соціальні мережі, толерантність, цінності.

ПСИХОЛОГИЧЕСКОЕ СОДЕРЖАНИЕ СОЦИАЛЬНОГО КАПИТАЛА: ИСТОЧНИКИ СТАНОВЛЕНИЯ
Блозва П.И. Аспирант института социальной и политической психологи Национальной академии педагогических наук Украины
Аннотация
В научной статье проанализирована история становления понятия «социальный капитал» в таких науках, как экономика, социология и социальная психология. Проанализированы взгляды отечественных и зарубежных ученых на трактовку феномена социального капитала, его структурных компонентов и влияния на социальные процессы. Обоснованы основные составляющие социального капитала (доверие, взаимная толерантность, социальные сети, групповая идентичность).
Ключевые слова: социальный капитал, доверие, социальные сети, ценности, социальная сплоченность, толерантность.

PSYCHOLOGICAL CONTENT OF SOCIAL CAPITAL: THE SOURSES OF FORMATION
Blozva P.I. PhD student of Institute of Social and Political Psychology of the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine
Abstract
In the scientific article analized the history of the formation of the concept of "social capital" in sciences such as economics, sociology and social psychology. Analyzed the views of domestic and foreign scholars on the interpretation of the phenomenon of social capital, structural components and impact on social processes. Justified the basic components of social capital (trust, mutual tolerance, social networking, group identity).
Keywords: social capital, group identity, social networks, tolerance values.