УДК 159.922.4
Лозова О.М. (м. Київ)
Контекстуальна семантика концепту «Батьківщина» в діахронічному плані
Актуальність заявленої теми зумовлена сьогочасним станом розвитку національної самосвідомості українців, важливістю сприйняття батьківщини «не лише як географічно-територіальної одиниці, природи, місця народження, а і як складової національної картини світу» [2, c.3].
Національний вимір цих буттєвих зв'язків забезпечує збереження цілісності душевного буття кожного громадянина.
Метою даної розвідки є:
1. контекстний аналіз характеру існування концепту «батьківщина» у словниках і текстах української художньої літератури;
2. констатацію у вербальному психосемантичному експерименті основних особливостей існування концепту «батьківщина» у буденній свідомості сучасної людини.
Контекстний аналіз передбачає вивчення онтології поняття в його різноманітних контекстах, заданих науковим дискурсом. В нашому випадку було обрано два контексти існування концепту «батьківщина» – філологічний та експериментально-психологічний. Досліджувався філологічний дискурс як контекст вживання концепту у словниках української мови [1;7;8]; за матеріалами проведених досліджень – у текстах класичної української літератури [2; 4; 10] та сучасної української публіцистики [3]. Експериментально-психологічний контекст вживання вибудовувався в ході проведеного нами психосемантичного дослідження змісту концепту «батьківщина» із застосуванням методу семантичного диференціала. Діахронічний порівняльний аналіз засновувався на авторській семантичні таксономії як методі генералізації значень [5].
За даними контекстного аналізу, у «Словарі української мови» за редакцією Б.Д. Грінченка зміст аналізованого концепту закріплений за лексемами «Отечество, отчизна, родина», які наводиться як синоніми до «батьківщини» [7]. Поряд з тим, розглядається лексема «батьківщина» як: 1) Наслѣдство отъ отца. 2) Родовое имущество. Переносно: наслѣдіе отъ предковъ.
Сучасний «Словник української мови: в 11 томах» наводить таку дефініцію поняття: 1. Батьківщи́на (вітчизна, отчизна (отчина) заст., родина заст. (ужив. звичайно в урочистих та поетичних контекстах) – країна, що історично належить даному народові; вужче – рідний край, місце народження тієї чи іншої людини. Поняття батьківщина позначає країну предків (батьків) людини. Батьківщина – «країна стосовно до людей, які народилися в ній і є її громадянами; вітчизна. 2. Місце народження кого-небудь, зародження, походження або виникнення чого-небудь [8, с.112-113].
Наводиться також і словоформа бàтьківщина – спадщина від батьків (і конкретно – від батька, матері, діда, баби і т. ін.), а також спадковий маєток.
Етимологія поняття. Поняття «батьківщина» (від «батьки») широко поширене в індоєвропейських мовах: українське слово семантично відповідає словам в багатьох інших слов'янських мовах (пол. ojczyzna, рос. отечество, лат. patria (звідки патріотизм) та споріднених романським словами, а також англ. fatherland й нім. Vaterland). У ряді мов існують також дещо інші синоніми, похідні від слова «мати» (англ. motherland) і зі значенням «рідні, свої місця» англ. homeland, нім. Heimat, швед. fosterland(et) тощо).
Багато слів, пов'язаних з поняттям «батьківщина», що несуть в собі семантику народження і споріднення, походить від кореня «рід», співзвучного з іменем бога Рода: РІД, наРОД, РОДня, РОДичи, РОДина, (рос. «РОДина»)[ 10].
Узус поняття. Дослідники акцентують на емоційному підтексті концепту, маючи на увазі особливе, сакральне почуття до батьківщини, яке поєднує любов і почуття обов'язку – патріотизм. Слово має помітний відтінок урочистості: вітчизна, батьківщина, велич, подвиг, провісник, поборник, визвольний, величний, вікопомний, доленосний, нездоланний. Так, «батьківщина» і «вітчизна» тотожні за значенням, водночас ці синоніми різняться між собою: відтінками значень, емоційним забарвленням, експресивністю, стилістичною віднесеністю, різною активністю в мові, здатністю сполучатися з іншими словами. Наприклад, перше слово, на відміну від другого, має ще й побічне значення «місце походження» [9].
У дисертаційному дослідженні С.А. Брижицької викладено аналіз формовиявів національної самосвідомості Тараса Шевченка, що виявили себе через визначення ним поняття «батьківщина». Зокрема, проаналізовано вживання ідентитетів (визначення «себе») й ідентифікатів (визначення «когось») «земляк», «батько», «брат», вживання прикметника «український» у його творчій спадщині [2, c.10-11].
У поета, дослідника і публіциста Євгена Маланюка лексико-семантичне поле концепту «Батьківщина» є найбагатшим серед інших лексем. Провідною темою творчості письменника є його втрачена Батьківщина – Україна, її минуле, сучасне і майбутнє. У фактичному матеріалі, зібраному Гуренко А. і Савченко Л. це майже 130 лексем, Аналізоване поле складається з двох мікрополів. Перше об’єднує елементи, що вказують на духовний зв’язок автора з рідним краєм (Україна, мати, держава, земля, бабця, пісняр, Сковорода, Коцюбинський, Залізняк, Орлик та ін.); друге репрезентує конкретно-просторові Складові (степ, поле, сад, лан, Дніпро, Дон та ін.) [4].
Розглядаючи концептосферу як макросистемність побудови націотворчого дискурсу, аналізуючи в ній окремі концепти, Л. Василик зауважує на тих із них, що несуть в собі основні національно-духовні смислові акценти: дім, держава, нація, батьківщина [3, c. 16-21]. «Ключові наскрізні поняття-концепти засвідчують не статику у розгляді проблеми, а її розвиток. Вони стають системотвірним чинником у формуванні ідеї національного ствердження, оприявлення буття нації як екзистентної, повноцінної, закладають підвалини побудови українського тексту буття». Серед основних універсалій виділено наявність національно-екзистенціального трикутника – Бог, Батьківщина (Україна), свобода. Саме вони створюють ієрархічний ряд цінностей в українській публіцистиці кін. ХХ - поч. ХХІ ст.
Метод лексико-семантичних полів застосовується для дослідження мовних картин світу авторів. Гуренко А. і Савченко Л. виділяють такі етапи побудови семантичного поля: 1) визначення імені поля (лексема, що об’єднана поняттям із усіма складовими поля); 2) створення ядра поля зі слів, пов’язаних з іменем поля синонімічними зв’язками (нульова опозиція); 3) решта лексем прилягає до ядра компонентами значень (еквіполентна опозиція); 4) при родо-видовому співідношенні імені поля та його складових останні пов’язуються привативною опозицією [6, с. 146].
Поширеним способом фіксації зв'язку мови зі свідомістю, проявів свідомості в мовному процесі є асоціативний експеримент. Вільний плин асоціацій як різновид останнього надає можливість вимірювання асоціативного процесу шляхом підрахунку кількості слів, які групуються навколо якоїсь спільної ідеї або одного об'єкта.
На підставі емпіричного асоціативного дослідження [5] нами було розроблено таксономію контекстуальних сем в українській мові, яка зводиться до такого переліку: атрибутивне, біологічне, гедоністичне, генетичне, захисно-терапевтичне, інструментальне, захисне, міфічне, негативне, рекреативне, рефлексивне, речове, статусне, субстантивно-метафоричне, терапевтичне, травмуюче. Згідно з даними, отриманими в ході асоціативного дослідження, концепт «батьківщина» входить:
1. до контекстуальної семи «генетичне» концепту «Земля» – Україна (4), рідна (8 ), Батьківщина (5), Вітчизна (2), багатостраждальна, народ, патріот, село.
2. до контекстуальної семи «субстантивно-метафоричне» концепту «любов»: серце (3), друзі (2), квіти (2), Господь, будинок, душа, життя, багаття, краса, хлопчик, надія, небо, вогонь, Батьківщина, сонце, країна, стріла.
3. до контекстуальної семи «міфологічне» концепту «мати»: берегиня, Батьківщина-мати, свята людина, святість у відносинах, це святе.
Узагальнюючи цей мікроаналіз, констатуємо, що контекстуальні семи, представлені в семантиці концепту «батьківщина», такі:
• субстантивно-метафоричні: Україна, дім, держава, нація, історія, Сковорода, Коцюбинський, Залізняк, Орлик;
• речові: Земля, степ, поле, сад, лан, Дніпро, Дон, природа;
• атрибутивні: свобода, минуле, сучасне, майбутнє;
• генетичні: мати, батько, бабця, рід, брат, батьки;
• статусні: земляк, пісняр;
• релігійно-міфологічні: Бог.
Не представлені в семантиці поняття семи: рефлексивне, інструментальне, рекреативне, терапевтичне, негативне, біологічне, захисно-терапевтичне, травмуюче, комфортне і захисне.
В подальшому було проведено дослідження семантичного простору концепту «батьківщина» із застосуванням методу семантичного диференціала. Дослідження проводилось у 2012-2014 роках із залученням достатнього контингенту (n=84); вибірка рандомізувалася за статтю, віком (24-29 років) та рівнем освіти досліджуваних. У структуру оцінювання концепту було покладено такі конструкти: твердий – м’який, ніжний – грубий, мужній – жіночний, дружний – ворожий, рідний – чужий, відкритий – закритий, енергійний – млявий, активний – пасивний, щирий – брехливий, творящий – руйнівний, могутній – слабкий, гарний – некрасивий, молодий – старий, реальний – фантастичний, простий – складний, зрозумілий – незрозумілий, впорядкований – хаотичний, мінливий – незмінний, природний – штучний, щирий – брехливий, вільний – залежний, світлий – темний, плавний – рвучкий. Ступінь виразності зазначених якостей репрезентувалася в діапазоні таких показників: «+3» – сильно виражена якість до «-3» – сильно виражена протилежна якість; «0» означав відсутність зв'язку між поняттям і якістю. З огляду на розмір вибірки, нижньою межею статистичної значущості показників було обрано 0,400.
З метою визначення кількості вилучених факторів було використано метод головних компонентів Varimax-обертання із застосуванням критерію нормалізації Кайзера. При обрахуванні показників групи вчителів обертання зійшлися у 6 ітерацій. Структуру вилучених факторів в обох підвибірках представлено в табл.1.
Таблиця 1.
Обернені суми квадратів навантажень компонентів з відсотками поясненої дисперсії та кумулятивами
Компоненти Суми квадратів навантажень факторів
Загальні показники Пояснена дисперсія % Накопичення (%)
1 4,62 25,68 25,68
2 2,60 14,49 40,17
3 2,07 11,54 51,71
4 1,81 10,08 61,80
5 1,29 7,18 68,99

Отже, в семантичному полі концепту «батьківщина» у було вилучено п’ять значущих факторів, що свідчить про достатньо складність семантичної диференціації поняття. У факторній структурі ними пояснено більшу частину дисперсії (68,99%), мінімальна вага кожного мала переважати 7%. Зафіксовано перевагу відносної ваги провідного, першого, фактора, що зумовило виразність спадання графіка «кам’янистого осипу».
Розглянемо зміст отриманих факторів.
Перший, однополюсний, фактор з долею поясненої дисперсії 25,68%, наповнено такими індикаторами: творящий (0,811), щирий (0,688), зрозумілий (0,676), могутній (0,653), дружний (0,630), твердий (0,627), впорядкований (0,611), енергійний (0,578), відкритий (0,576), ніжний (0,556), гарний (0,501).
Другий, двополюсний, фактор пояснює дисперсії 14,49 %. В його семантиці протиставлено дві групи індикаторів: вільний (-0,667), реальний (-0,581), ніжний (-0,432), рідний (-0,402) на противагу до мінливий (0,496), енергійний (0,484), мужній (0,453), гарний (0,434).
Третій фактор (11,54% дисперсії): молодий (0,686), активний (0,616), творящий (0,411). На протилежному полюсі фактора індикатор твердий (-0,409).
У семантиці четвертого фактора (10,08 %) також протиставлено: мужній (0,458) та ніжний (0,444) до впорядкований (-0,520) і могутній (-0,404).
П’ятий фактор (7,18%): реальний (0,561) та рідний (0,497) проти щирий (-0,440).
Висновки.
За даними аналізу словників і текстів української художньої літератури, в семантиці концепту «батьківщина» представлені такі групи контекстуальних сем: субстантивно-метафоричні, речові, атрибутивні, генетичні, статусні та релігійно-міфологічні. Такі семи, як: рефлексивне, інструментальне, рекреативне, терапевтичне, негативне, біологічне, захисно-терапевтичне, травмуюче, комфортне і захисне – в семантиці поняття «батьківщина» не представлені.
Психосемантичне дослідження констатувало, що буденна свідомість диференціює семантику концепту, протиставляючи в ній одні семи (творящий, щирий, зрозумілий, могутній, дружний, твердий, енергійний, відкритий, гарний) іншим (вільний, реальний, ніжний, впорядкований).
Література:
1. Бутенко Н. П. Словник асоціативних означень іменників в українській мові / Бутенко Н. П. – К. : Вища школа. – 1989. – 244 с.
2. Брижицька С. А. Національне самоствердження Тараса Шевченка та його вплив на становлення національної ідентичності українців (друга чверть ХІХ ст. - середина 20-х рр. ХХ ст.) : Автореф. дис... канд. іст. наук : 09.00.12 / С. А. Брижицька; КНУ ім. Т. Шевченка. – К., 2004. – 18 c.
3. Василик Л. Концептосфера національної ідентичності у публіцистиці сучасних літературно-художніх видань / Василик Л. // Теле- та радіожурналістика. – 2010. – Вип. 9. – ч. 2. – C. 16-21.
4. Гуренко А., Савченко Л. Семантичне поле «Батьківщина» у поетичній картині світу Євгена Маланюка. – Режим доступу: www-philology.univer.kharkov.ua/katedras...vchenko_sem_pole.pdf
5. Лозова О.М. Психосемантична структура етнічної свідомості. –Дис. докт. психол.наук за спеціальністю 19.00.01 – загальна психологія, історія психології. Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, Київ, 2008.- 402 с.
6. Савченко Л.Г. До питання про семантичне поле поетичної лексики / Савченко Л.Г. // Українська мова: Історія і стилі. – Харків, 1992. – С.141-149.
7. Словарь української мови за редакцією Б.Д. Грінченка.- Режим доступу: wiki.kubg.edu.ua/%D0%9E%D1%82%D1%87%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0
8. Словник української мови: в 11 томах. – Том 1, 1970. – С. 112. .- Режим доступу: sum.in.ua/p/1/112/2
9. Юшук І.П. Українська мова. – К.: Либідь, 2004. – 640 с.
10. Ящук А. К. Вербалізація концепту «Батьківщина» в поезії М. Т. Рильського 1910-1929 та 1941-1950 рр. / А. К. Ящук // Мовні і концептуальні картини світу.-2013.-Вип. 43(4).- С.335-340.- Режим доступу: nbuv.gov.ua/j-pdf/Mikks_2013_43(4)__52.pdf