УДК 159. 9.01

Кантарьова Наталія Василівна,
к.псих.н, ст. викладач кафедри
клінічна психологія ІІПО,
ОНУ ім. І.І. Мечникова, м.Одеса


Анотація. Дана стаття представляє узагальнення теоретичного аналізу досліджень Образу-Я, у статті представлена спроба створення більш цілісного уявлення сутності, структури цього поняття. Розглянуто джерела та принципи формування Образу-Я. Стаття присвячена аналізу класичних і сучасних психологічних концепцій.
Ключові слова: Образ-Я, зміст, структура, принципи формування Образа-Я, самоповага, самовідношення.

Актуальність теми. Розробка проблеми самопізнання має довгу психологічну і філософську традицію. Більш того, це питання є об'єктом емпіричних психологічних досліджень. Поряд з цим в значній мірі є валідним висловлювання Леонт`єва, що проблема образу Я вислизає від науково-психологічного аналізу. Єдиного визначення поняття Образ-Я в психології не існує. Це поняття описує одну з розуміються людиною здібностей бути об'єктом пізнання самого себе, давати звіт своєї поведінки, думок і переживань.
Широко поширене визначення, яке розкриває Образ-Я з точки зору його емоційно-оцінної сторони, прирівнюючи його до поняття «самооцінка» та «самоповага». Ця концепція належить Шавельсону [6] і його колегам, які у своїй роботі колеги запропонували власне визначення, представивши модель, яка згодом стала теоретичною основою багатьох досліджень. Дана модель у літературі отримала назву «Оригінальна модель Я-концепції Shavelson».
Відомо також визначення Образу-Я через поняття аттітюд («соціальна установка»), пов'язаний з теорією трикомпонентної структури аттітюда. У відповідності з розумінням складної структури Образу-Я він визначається як система установок щодо власної особистості. [4] Це визначення має істотну перевагу, оскільки ставить дослідження Образу-Я теоретичний контекст.
Зміст і структура Образу-Я.
У психологічній літературі можна розрізняти чотири ознаки, за якими структурується зміст Образу-Я. На першому місці - це ієрархічний принцип, який представляє Образ-Я як ієрархічну структуру. В ній когнітивні схеми, які відображають приватні властивості особистості, синтезуються в схеми більш високого порядку з узагальненими властивостями.
Друга ознака систематизації змісту Образу-Я - це сфера досвіду, який відображає це поняття. З-за різноманіття життєвого досвіду важко скласти комплексну класифікацію елементів Образу-Я за цією ознакою. Однак існують деякі характерні підструктури, на які необхідно звернути увагу. Одна з них - це тілесний Образ-Я. Він представляє суму всіх переживань, пов'язаних з власним тілом і призвели до цілісного уявлення про нього на основі відчуттів, результату власних дій, оцінки інших людей про фізичну вигляд особистості. Куніцина [5] відрізняє тілесний Образ-Я від схеми тіла.
Соціальна ідентичність [4] - це інша істотна підструктура Образу-Я, яка включає свідомість приналежності до різних соціальних груп для виконання різних соціальних ролей. В зв'язку з нею знаходиться унікальна комбінація біографічних даних людини, які Гофман [3] визначає як особистісна ідентичність.
Третьою ознакою структурного змісту Образу-Я є розмежування його елементів за принципом центральне-периферичний [6]. Мова йде про суб'єктивної психологічної ієрархії. Центральними є ті компоненти, які мають найбільше значення для суб'єкта, тобто найбільшою мірою визначають його самоповагу.
Четвертою ознакою можна назвати ставлення до реальності. Вона пов'язана з процесом самооцінки. Кожна якість, яку собі наказує особистість, супроводжується оцінкою, визначальною в якій мірі воно соціально або суб'єктивно бажане.
Відношення між когнітивними процесами самооцінки і загального емоційно-ціннісного самовідношення є суттєвою проблемою. Наприклад, при лікуванні депресивних розладів зусилля психотерапевта часто спрямовані на підвищення їх незалежності.
Джерела і принципи формування Образу-Я.
В останні десятиліття інтерес дослідників спрямований на пізнавальні процеси, за допомогою яких формується Образ-Я. У зв'язку з цим необхідно визначити, які джерела інформації про самого себе існують в особистості.
Безліч емпіричних досліджень присвячені відповідності між Образом та уявленнями інших про особистості, з наміром пояснити природу Образу в міжособистісних стосунках.
Істотним внеском у визначення процесів самопізнання з'явилися дослідження каузальної атрибуції [11]. Вони розкривають деякі специфіки визначення причин власної поведінки, наприклад, фундаментальної атрибутивної помилки, з точки зору якої особистість пояснює свою поведінку переважно через зовнішні обставини, а поведінка інших - через особистісні диспозиції. З точки зору теорії соціального порівняння Фестингера [9], при відсутності ясних критеріїв оцінки власних дій, особистість вдається до порівняння себе з іншими людьми.
Вагомий внесок у розвиток концепції Образу-Я вніс Роджерс. Він акцентував увагу на формуванні Образу-Я з дитячих років [8]. Так, дитина або дитина оцінює кожне нове переживання з позиції того, допомагає чи перешкоджає його вродженої тенденції актуалізації. Отже, в значній мірі зміст Я - концепції є продуктом процесу соціалізації.
Прийняття інформації про власну особистість має конструктивний характер. Як кожен когнітивний процес, воно формується когнітивними схемами. Існуючі дослідження дають підставу виділити три принципу, у відповідності з якими формується Образ-Я. Особистість сприймає тільки сприятливу інформацію про себе, і відхиляє ту, яка лякає її самоповагу [7] .
Р. Бернс використовує термін " Я-концепція як сукупність установок, спрямованих на самого себе. Е. Еріксон розглядає проблематику Я-концепції крізь призму его-ідентичності, що розуміється як продукт певної культури, що виникає на біологічній основі.
У більш сучасних концепціях проблематика «Я» вивчалася досить глибоко і послідовно. Становлення Образу-Я розглядається як процес інтеграції індивідуальних біологічних факторів з факторами виховання і соціо-культурного оточення.
Ряд досліджень, проведених в останні роки, показав, що проблема Образу-Я не втратила свого значення і в даний час[1, 2, 3, 7]. Його затребуваність зростає в умовах соціально-економічної і духовної кризи в країні, ламання звичних стереотипів життєдіяльності і потоку агресивно насиченої інформації, знижує імунітет особистості до деструктивних впливів.
Як і будь-які теоретичні концепції, розглянуті в цій статті не є єдино вірними і бездоганними, однак на сьогоднішній день вони є найбільш прийнятними, які дозволяють систематизувати інформацію і будувати подальші припущення про природу Образу-Я. Не дивлячись на значне число досліджень у цій сфері, залишаються невирішеними багато питань, зокрема, процеси зміни і розвитку Образу-Я в умовах сучасного світу. Ці питання є темою для нових досліджень.

Література.

1. Болотова А.К. Развитие самосознания личности: временной аспект / А.К. Болотова // Вопросы психологии. 2006. -№ 2. - С. 116-125.
2. Григорьева, М.Н. К проблеме теоретического осмысления Я-концепции в современной научной литературе / М.Н. Григорьева // Перспектива: сборник статей молодых ученых.- 2006. № 8. - С.81-88.
3. Гофман И. Представление себя другим в повседневной жизни Канон-пресс-ц, 2000. – 348 с.
4. Кон И.С. Категория «Я» в психологии / И.С. Кон // Психологический журнал. 1981. - Т.2. - №3. - С. 25.
5. Куницына В.Н. К вопросу о формировании образа своего тела у подростка. – Вопросы психологии, 1968, №1, С. 90-99.
6. Психология самосознания: хрестоматия / под ред. Д.Я Райгородского. Самара: БАХРАХ-М, 2003. - 672 с.
7. Развитие человека в современном мире: материалы V Всероссий-ской научно-практической конференции с международным участием (г. Новосибирск, 15–17 апреля 2014 г.) / под ред. Н. Я. Большуновой, О. А. Шамшиковой; Мин-во образования и науки РФ, Новосиб. гос. пед. ун-т. – Новосибирск: Изд-во НГПУ, 2014. – Часть 1. – 275 с.
8. Роджерс, К. Взгляд на психотерапию. Становление человека / общ. ред. Е.И. Исениной. М.: Прогресс: Универс, 1994. - 480 с.
9. Фестингер Л. Теория когнитивного диссонанса, Речь, 2000. - 320 с.
10. 1 Shavelson R.J., Bolus R. Self-concept: The interplay of theory and methods // Journal of Educational Psychology. №74. 2004. 3–17 pp.
11. Shaver G. K. An Introduction to Attribution Processes. Cambrige, Mass, 1975.