О. М. Цільмак,
доктор юридичних наук, професор, професор кафедри криміналістики, судової медицини та психіатрії Одеського державного університету внутрішніх справ


На сучасному етапі розвитку України як правової держави відмічається поширення такого негативного явища, як дитяче бродяжництво. Слід зазначити, що у ст. 2 закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» [1] зазначено, що «безпритульні діти – діти, які були покинуті батьками, самі залишили сім’ю або дитячі заклади, де вони виховувалися, і не мають певного місця проживання». Цей Закон визначає загальні засади соціального захисту безпритульних дітей та забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, які спрямовані на реалізацію безпритульними дітьми прав і свобод передбачених Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами.
Розлади потягів часто формуються в дитячому та підлітковому віці, які у підлітковому (особливо в пубертатному періоді) і дорослому віці супроводжуються девіантною поведінкою аж до делінквентних проявів, розкриті у працях Г. Є. Сухарєва, В. В. Ковальова. Питанням порушення звичок і потягів присвячено багато наукових досліджень і публікацій, зокрема: Л. П. Васильєва, М. Л. Цибульської, Р. Якобсона, З. Ш. Киштобаєва, Т. М. Кадирова, А. А. Ткаченка та ін.
Однак, у наукових працях не знайшли свого відображення етапи розвитку у дітей психопатологічного стану дромоманії. Отже, дромоманія, як психопатологічний стан, має такі етапи свого розвитку, а саме:
1. Початковий етап – «реактивний» [3]. Дитина відчуває емоційний дискомфорт, нездатність пережити стрес або конфлікт, у неї наростає тривога, занепокоєння й вона раптово та несподівано тікає з дому.
На цьому етапі коли емоційний дискомфорт у дитини проходить, вона повернеться додому (через декілька годин або діб). Необхідно підкреслити, що усувається у дитини емоційний дискомфорт тільки під час подорожі. Після повернення дитини до місця проживання (додому, притулку) її підсвідомість «міцно фіксує «зручну» модель реагування на стрес у вигляді форми поведінки – втечі» [4].
На цьому етапі дуже складно не кваліфікованим фахівцям визначити саме початок дромоманії, зазвичай втеча дитини з дому (притулку) трактується як «тяжкій підлітковий вік». Тому, якщо у дитини саме діагностувалися вищеописані ознаки початку психопатологічного стану – дромоманія – необхідно обов’язково звернутися до психіатра. Так як тільки на підставі психіатричного обстеження та результатів МРТ головного мозку (підчас епізоду дромоманії «виявляється підвищена активність в скроневих частках» [2]), можна підтвердити чи виключити зазначений психопатологічний стан. Слід підкреслити, що звернення до психіатра саме «на ранньому етапі розладу, дозволить повністю ліквідувати хворобливу пристрасть до бродяжництва» [4].
2) Основний етап – «закріплення патології» [4]. Випадки втечі дитини з дому (притулку) стають частішими, термін бродяжництва затягується. На цьому етапі формується аномальна звичка до бродяжництва, дитина стає нездатною протистояти своїм нав’язливим поривам до бродяжництва. При виникненні найменшої проблеми у свідомості дитини виникає непереборне, нав’язливе, настирливе бажання мандрувати. Дитина поступово стає нездатною протистояти своїм іраціональним хворобливим поривам. Після повернення додому (притулку) вона не може пояснити де була, що бачила, куди їхала.
Необхідно підкреслити, що зазначений психопатологічний синдром носить прогресуючий характер, тому на цьому етапі розвитку психопатологічного синдрому – дромоманія, обов’язково треба звернутися до психіатра задля надання дитині психіатричної допомоги.
3) Заключний етап – «остаточне формування синдрому дромоманїї» [4] або видужання. На цьому етапі мають місце три варіанти розвитку хворобливого стану.
Перший варіант – прояви дромоманії поступово згладжуються, дитина повертається до соціальноприйнятого способу життя. Зазначений варіант розвитку хворобливого стану можливий якщо завчасно показати дитину психіатру та вона пройде психотерапевтичне лікування.
Другий варіант – прояви дромоманії «залежно від дефекту можуть повторюватися протягом десятиліть» [5, с. 337]. Слід наголосити, що під час епізоду дромоманії дитина «не здатна критично оцінити свій стан, не може вплинути на хід власних думок та керувати власною поведінкою підчас приступу» [4]. Під час епізоду дромоманії необхідно обов’язково звернутися до психіатра для надання особі кваліфікованої психіатричної допомоги.
Третій варіант – зазначений психопатологічний синдром набуває клінічного характеру, тобто дитина не здатна долати свою патологічну тягу до бродяжництва, вона не здатна контролювати власні дії під час чергової імпульсивної втечі. Цей етап характеризується немотивованим, нездоланним потягом до втечі та бродяжництва. Виникає цей потяг на тлі тужливо-подразливого настрою.
Отже, підводячи підсумок, хотілося би підкреслити, що чітка структуризація етапів розвитку у дітей психопатологічного стану дромоманія сприятиме своєчасній діагностиці та своєчасному вжиттю конкретних заходів для надання їм кваліфікованої психіатричної допомоги.


1. Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей: закон України від 02.06.2005№ 2623-IV // База даних (БД) «Законодавство України»/Верховна Рада (ВР) України. URL: zakon.rada.gov.ua/laws/show/2623-15 (дата звернення: 23.07.2016)
2. Проявления дромомании у детей и взрослых. Причины, симптомы и лечение // ONEVROZE. Все о психическом здоровье: сайт. URL: onevroze.ru/proyavleniya-dromomanii-u-de...ptomy-i-lecheni.html (дата звернення: 25.07.2016)
3. Блейхер В. М., Крук И. В. Толковый словарь психиатрических терминов. URL: litresp.ru/chitat/ru/К/kruk-inna-vadimov...tricheskih-terminov/ (дата звернення: 25.07.2016).
4. Дромомания: причины, проявления, лечение патологической страсти к скитанням // Фобия инфо: сайт. URL: fobiya.info/dromomaniya (дата звернення: 25.07.2016).
5. Справочник по психологии и психиатрии детского и подросткового возраста/В. В. Абраменкова, Н. Н. Авдеева, В. М. Башина и др.; под ред. С. Ю. Циркина. СПб.: Питер, 2004. 896 с.