Лозова О.М.
доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри практичної психології, Київський університет імені Бориса Грінченка, м. Київ, Україна


Буденна свідомість – один з рівнів свідомості, який орієнтований на відтворення людського буття як явища. принципово концентруючись на самому суб'єкті (за О.В. Найдиш), будучи суб'єктоцентрічною, буденна свідомість відбиває здоровий людський глузд. Буденне розуміння світу так вплетене в людську життєдіяльність, що в його актах, на відміну від теоретичного мислення, людина не в силах піднятися над приватними обставинами життя (Е.Д. Бистрицький). В.Ф. Гегель писав про буденну свідомість як про такий спосіб мислення будь-якої епохи, в якому містяться забобони цього часу. Сьогодні буденна свідомість «розумнішає», стає раціональнішою, «нераціональність буденної свідомості поступається місцем нерозумності» (О.П. Сегал). Основні характеристики буденної свідомості: ірраціональність, нерефлексивність, нетерпимість буденної свідомості до протиріч (М.Л.Мусхелішвілі).
В межах викладання курсу «Психологія буденної свідомості» для майбутніх практичних психологів у Київському університеті імені Бориса Грінченка студентами було проведено аналіз конкретної життєвої ситуації та проявів буденної свідомості її героїв.
«Мої дідусь і бабуся більшість життя проживають в селі, мають город, пораються по господарству. З часом земля втратила свою родючість, клімат став змінюватись, і деякі рослини не ростуть або важко їх виростити. Дерева стали старими, їх зрубали, а нового нічого не садять. Весь город засадили картоплею і пояснюють це тим, що вона найнеобхідніша.
Діти й онуки пропонують допомогу, але старенькі їм відмовляють, кажуть, що самі впораються, і робити щось самостійно по господарству не дозволяють, оскільки це їхнє: «Як буде ваше, то й будете робити». Навіть коли родичі привозять їм саджанці, й ті не дозволяють посадити: поки ті дерева виростуть та дадуть плоди…
А діти та онуки живуть у місті, своєї дачі не мають, хочуть допомогти стареньким, засадити овочами та фруктами землю, щоб своє було, корисне. Онде і сарай, і хату підлатати потрібно, але у дідуся з бабусею на все одна відповідь: «На наш вік вистачить». Діти за голови хапаються: як потім це все відновити, ліпше ж коли підлатати, ніж руїни перероблювати? Адже дідусю і бабусі від цього не було б гірше, частіше бачили б рідних. Та й взагалі, яка б допомога була дітям, коли б всі разом вирощували продукти і не довелося так дорого їх у місті купувати!»
Схема аналізу складається з кількох питань. Зокрема, які історичні типи буденної свідомості проглядаються у сучасної людини в цій ситуації? На думку аналітика, в даній ситуації її старі родичі є носіями традиційної селянської буденної свідомості з окремими проявами первісної свідомості. Зі свідомості первісної родової общини залишився той факт, що на рівні буденної свідомості когнітивна складова проявляється у формі буденного знання. Студентами було зазначено, що в буденній свідомості селянина домінують не когнітивні, а безпосередньо практичні цілі, тому вона дозволяє оволодіти формами предметно-практичного освоєння світу, орієнтуватися в буденному житті, у структурах буденного спілкування.
Чи забезпечує прояв буденної свідомості цілеспрямовану діяльність людини в цій ситуації? Назагал, завдяки випереджувальному відображенню, людина розкриває причиново-наслідкові зв'язки, передбачає майбутнє, ставить перед собою мету, враховує мотиви і приймає вольові рішення, вносить необхідні корективи, долає труднощі, активно впливає на навколишній світ. Проте, в даній ситуації важлива функція регулювання цілеспрямованої діяльності зредукована: старенькі відмовляються від допомоги через свої принципи і не думають про, про те, що доведеться робити дітям та онукам, коли їх не стане. Студенти припускають, що за цією поведінкою приховується не стільки ставлення до дітей, як до самих себе, ніби старенькі доводять собі, що вони самі з усім впораються і в них є ще сили для цього. Такі мотиви приховують і намагання своєрідним чином «допомогти» дітям, пожаліти їх, щоб ті не їздили ще й на город, не перепрацьовували.
У даному прикладі домінують такі складові змістової структури свідомості, як звички, ілюзії, омани, оскільки те, що думають собі і уявляють люди, може не відповідати дійсності, і переконати їх в іншому дуже важко в силу вікової ригідності мислення. На думку аналітиків, тут особливо яскраво проявилась ірраціональність буденної свідомості: давно усталені звички та спосіб життя не дають людям щось змінити, прийняти правильне рішення.Спостерігається виразне бажання не змінювати вже сформовану думку, домінування особистісного сенсу у мотивації поведінки.
Одна з характеристик буденної свідомості – її нерефлексивність – призводить людину до відчуття себе об’єктом впливу, маніпуляції. Можливо, запропонована допомога дітей чи привезення саджанців, розцінюється старшими членами родини як маніпулювання, намагання вплинути на них поза їх власним бажанням.
З емоційної складової буденної свідомості наявне слідування емоційним реакціям: страх перед змінами, новими відносинами, що могли б проявлятися у співпраці; страхи прийняття свого віку: «Що буде, якщо ми дозволимо хазяйнувати на власній території, ми перестанемо бути повноправними господарями, чи взагалі у нас все відберуть»?
Як можна допомогти людині звільнитись від пут буденної свідомості? Хорошим засобом у цьому випадку є приклад інших людей, тому у бесіді зі старенькими було наведено такий приклад. «Є у нас сусід, він вирощує такі рідкісні сорти овочів, бо займається господарством разом з своїми батьками. Багато років у них все чудово родить, а тепер вони вже втілили свої бажання і балують обидві родини смачними овочами. І сусідові добре, бо батьки постійно передають врожай, його сім’я майже нічого не купує. І його батькам гарно: в них часто діти з онуками гостюють і допомагають, де треба». Було показано різницю між тим, що є і тим, що могло бути, якщо б людина змінила своє рішення. Ситуація кардинально змінилася, коли діти зробили акцент на любові і піклуванні про онуків(«дітям потрібні вітаміни, а в місті продукти не відомо чим можуть бути оброблені»). Оскільки дідусь і бабуся люблять онуків і прагнуть про них піклуватися, то взаємодія між старшим і молодшим поколінням в родині досить швидко була налагоджена.