ПОЗИТИВНА ПСИХОТЕРАПІЯ ЯК ЗАСІБ ДІАГНОСТИКИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ
7 года 2 мес. назад #215
от Vestik
Делай, как должно, и будь, что будет!
Vestik создал тему: ПОЗИТИВНА ПСИХОТЕРАПІЯ ЯК ЗАСІБ ДІАГНОСТИКИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ
УДК 159.9
Ханецька Наталя Вікторівна
Кандидат психологічних наук,
доцент кафедри практичної психології та педагогіки
Хмельницького національного університету,
Член Всесвітньої Асоціаціїї Позитивної психотерапії
Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.
ПОЗИТИВНА ПСИХОТЕРАПІЯ ЯК ЗАСІБ ДІАГНОСТИКИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ
Анотація. Проведено діагностичне дослідження за допомогою Вісбаденського опитувальника до методу позитивної психотерапії та сімейної психотерапії (WIPPF). За результатами дослідження було здійснено теоретичний аналіз стану оптимізації педагогічного спілкування та методу позитивної психотерапії в науковій літературі, проведено діагностичне дослідження педагогічного спілкування вчителів, розроблено програму оптимізації педагогічного спілкування засобами позитивної психотерапії.
Ключові слова. Педагогічне спілкування, оптимізація педагогічного спілкування, позитивна психотерапія, Вісбаденський опитувальник (WIPPF).
Постановка проблеми. Спілкування - не тільки основа формування особистості, але і необхідні умови людської життєдіяльності.
Спілкування відіграє важливу роль у житті й діяльності кожної людини. Вже сам процес соціалізації людської особистості, процес становлення окремої людини неможливий без спілкування. Потреба людини у спілкуванні зумовлена необхідністю взаємодіяти в процесі навчання, спільної діяльності, вирішенні будь-яких повсякденних питань.
Без спілкування особистість не може повноцінно розвиватися.
Знання сутності спілкування, його закономірностей, функцій, взаємного обміну і проблем є підґрунтям для реалізації та поліпшення стосунків з іншими людьми і задоволення вищих потреб особистості, а також реалізації професійної діяльності [6].
Педагогічне спілкування - це система органічної соціально-психологічної дії учителя-вихователя і вихованця в усіх сферах діяльності, що має певні педагогічні функції, спрямоване на створення оптимальних соціально-психологічних умов активної та результативної життєдіяльності особистості.. Значну роль в педагогічному спілкуванні займає особистість викладача, він не тільки передає знання, а й взаємодіє з учнями, формуючи у них культуру і особистісні якості.
Традиційно в спілкуванні виділяють три взаємопов’язаних функції: комунікативну, перцептивну, інтерактивну. Всі ці три функції спілкування в педагогічній діяльності реалізуються в єдності.
Оптимальне педагогічне спілкування - спілкування яке створює найкращі умови для розвитку мотивації у студента творчого характеру діяльності, для формування його особистості, забезпечує сприятливий психологічний клімат, запобігає створенню психологічних бар’єрів, дозволяє максим використовувати у навчальному процесі особистісні та професійні якості педагогічних працівників [4].
Ефективність педагогічної діяльності багато в чому залежить від стилю спілкування і стилю керівництва вихованцями. Стиль - це сукупність прийомів, способів роботи, це характерна манера поведінки людини.
Виділяють такі (позитивні) стилі педагогічного спілкування, як: спілкування на основі захопленості спільною діяльністю, спілкування на основі дружнього ставлення, «спілкування – дистанція», і негативні – «спілкування – залякування» і «спілкування – загравання». Стилі педагогічного спілкування знаходять своє вираження в стилях педагогічного керівництва. Найбільш поширена класифікація стилів керівництва, що включає авторитарний, демократичний і ліберальний стилі.
Отже, саме завдяки ефективному педагогічному спілкуванню створюється сприятлива атмосфера для позитивних змін особистості викладача; розвитку особистості студента, оволодіння ним знаннями й уміннями, необхідними для становлення майбутнього фахівця.
Оптимізація навчально-виховного процесу залежить від того, як сприймають і розуміють один одного педагог і студент чи прагнуть вони до взаєморозуміння. Низький рівень комунікативності педагога руйнує середовище професійної діяльності, створює бар’єри, що перешкоджають взаємодії із студентами. За даними І. Скрип’юка, лише 30 % педагогів у змозі адекватно оцінити взаємини студентів у групі. Однаковою мірою це стосується і ступеня адекватності самооцінювання педагогом власного ставлення до студентів. Високу адекватність сприйняття і розуміння педагогом себе й інших І. Скрип’юк пов’язує з наявністю в нього таких особистісних, якостей, як спрямованість на творчість, на позитивний результат у роботі, на взаємодію з учасниками спільної навчальної діяльності. Ефективність професійно- педагогічного спілкування викладача залежить від рівня сформованості його комунікативної культури [5].
Мета статті. Діагностика педагогічного спілкування може здійснюватись різноманітними засобами. В даній роботі ми зосередимося саме на позитивній психотерапії, оскільки ефективність цього методу доведена у багатьох науково-практичних дослідженнях.
Розробка програми діагностики педагогічного спілкування та його оптимізації педагогічного спілкування засобами позитивної психотерапії передбачає необхідність вивчення основних його компонентів, запропонованих цим психотерапевтичним напрямом [8].
Позитивна психотерапія - це мета-підхід, який спрямований як на психологічну допомогу (психотерапевтичний аспект), так і на виховання (педагогічний аспект), навчання дорослих (андрагогічний аспект), соціальну роботу (соціальний аспект), розвиток міжкультурної свідомості (крос-культурний аспект), взаємодію та інтеграцію різних психотерапевтичних напрямків (інтер-дисциплінарний аспект) [1].
Назва Позитивної психотерапії походить від лат. positum, що значить «даний», «фактичний», «дійсний», «той, що є насправді».
Позитивна психотерапія є короткотривалим терапевтичним методом, що послуговується психодинамічним тлумаченням різного роду конфліктів, гуманістичним світоглядом і транскультуральним підходом, володіє розгалуженою психотехнічною базою гармонізації міжособистісних стосунків. Використання психотехнічних засобів позитивної психотерапії в процесі освітньої взаємодії відкриває перспективи оптимізації педагогічного спілкування. Під останньою розуміється обґрунтований вибір і здійснення найкращого за певних умов варіанту навчання з точки зору успішності вирішення його завдань і раціональності часових витрат (Ю. Бабанський) [8].
Позитивна психотерапія виходить з того, що кожна людина без винятку (дорослий чи дитина, робітник чи академік), від природи володіє двома основними базовими здібностями: здатністю до пізнання (когнітивність) і здатністю до любові (емоційність).
Залежно від своїх фізичних даних, свого оточення і часу, в якому людина живе (дух часу), ці дві здібності диференціюються, і це призводить до неповторних комбінацій основних рис особистості. Обидві базові здібності є функціонально взаємопов’язані: відповідно розвиток однієї з них підтримує і полегшує розвиток іншої. Базові здібності відкривають величезні можливості для кожної людини, а їх наявність означає не що інше, як те, що кожен за своєю суттю є добрим від початку свого народження.
Здатність до пізнання визначає раціональну, інтелектуальну частину людини. Вона має пряме відношення до лівої півкулі головного мозку і визначає здатність людини займатися науковими методами, математикою, медициною, хімією, фізикою, електронікою та іншими сферами. Ця здатність означає здатність вчитися і вчити.
Із здатності до пізнання розвиваються різні вторинні здібності, такі як: пунктуальність, чистоплотність, акуратність, слухняність, ввічливість, чесність/відкритість, вірність, справедливість, працьовитість/діяльність, точність/ретельність, бережливість, обов’язковість, сумлінність/добросовісність.
Отже, вторинні здібності є вираженням здібностей до пізнання, в яких відображаються успіхи, діяльність та норми соціальної групи, в якій живе людина.
Здатність любити, яку переважно відносять до функціонування правої півкулі головного мозку, включає в себе фантазію, інтуїцію, емоційність, інтерес до душевних та духовних питань тощо. Ця здатність означає здатність любити і бути любимим.
Обидва компоненти рівноцінно важливі: здатність активно встановлювати емоційні стосунки (любити) і здатність приймати і підтримувати стосунки на емоційному рівні (бути любимим). Здатність до любові нерівнозначна в своїх проявах в залежності від того, на кого вона спрямована. Коли людина щось вивчає, набуває, створює, тоді мета і сенс цієї діяльності залежать від того, для чого або для кого це робиться: для неї самої, для її партнера чи близьких, для колег, держави, нації, людства, для найближчого або далекого майбутнього, або проти нього.
На основі базової здатності до любові розвивається низка первинних здібностей, таких як: уміння любити, ідеал/вміння бути прикладом, зразком, мати терпіння, приділяти час чомусь або комусь, вміння встановлювати контакти, виявляти і приймати ніжність і сексуальність, вміти довіряти, мати надію, вміти вірити і вміти сумніватися, бути впевненими, встановлювати єдність [7].
Таким чином, первинні здібності належать до здібностей любові і вони виникають на базі емоційних стосунків з навколишнім середовищем.
Первинні та вторинні здібності визначаються в позитивній психотерапії як актуальні здібності. Ці способи поведінки мають, таку назву тому, що вони закладені в людині як здібності і актуальні в повсякденному житті. У повсякденних контактах з іншими людьми ці здібності відіграють певну роль. Якщо одна людина сприймає іншу людину як приємну і симпатичну, то свою точку зору вони обґрунтовує так: «Вона порядна і акуратна, на неї можна покластися». Тут роль відіграють такі актуальні здібності, як порядок і надійність. З іншого боку, негативно характеризують так: «Він мені не симпатичний, тому що він неохайний, необов’язковий несправедливий, неввічливий, жадібний, ледачий». Такі відмінності в характеристиках виникають через те, що було закладено під час виховання дитини в тій чи іншій сім’ї, родині, оскільки в одному випадку дуже багато уваги приділяється точності, ввічливості, слухняності, в інших велику цінність вбачають в контактності, щирості, самостійності тощо.
Актуальні здібності відіграють головну роль при мікротравмах. Так само, як «вода точить камінь», досвід повсякденного життя знижує стійкість актуальних здібностей. Для однієї людини необов’язковість може бути причиною занепокоєння, страху і агресії, в той час як інша вважає надмірну пунктуальність партнера неввічливістю і ненадійністю. Якщо в міжлюдських стосунках трапляються різні установки та зразки поведінки, то це може призвести до конфліктів, які акумулюються як мікротравми і призводять до розвитку невралгічних симптомів у структурі особистості. Необхідно наголосити, що особливо концепції та правила, які засвоюються людиною від батьків, відіграють в розвитку і прояві її актуальних здібностей визначальну роль.
Для дослідження міри прояву актуальних здібностей в кожної окремо взятої людини, використовується диференційно - аналітичний опитувальник (ДАО) [2].
Для кращого розуміння філософії позитум-підходу, можна виділити основних дев’ять тез позитивної психотерапії:
1. Позитивна психотерапія враховує позитивні аспекти кожної хвороби. На практиці це виглядає таким чином: запитують про те значення, яке має симптом для людини і її соціальної групи, виділяючи при цьому «позитивне» значення: Які позитивні аспекти має почервоніння? Які переваги забезпечує загальмованість? Які функції виконують порушення сну? Що значить для мене той факт, що у мене є страх або депресія і т. д.
2. Теорія мікротравм враховує зміст конфлікту та його динаміку. Виходячи з питання «Що спільного у всіх людей (усвідомлення спільності і єдності) і чим вони відрізняються (усвідомлення індивідуальності й унікальності)?», позитивна психотерапія описує зміст конфлікту (актуальні і базові здібності). Найчастіше це зовсім не глобальні потрясіння, які призводять до порушень і розладів, а постійно повторювані маленькі душевні рани, які в кінцевому підсумку формують характер, особливо схильний до окремих конфліктів («крапля камінь точить»).
3. Транскультурне мислення є основою позитивної психотерапії. Воно включає безліч індивідуально, сімейно і культурно обумовлених явищ і передбачає єдність у різноманітті.
4. Концепції, міфологія і східні притчі цілеспрямовано включаються в терапевтичну ситуацію. Притчі сприяють ліквідації внутрішнього опору і полегшують здійснення самодопомоги, що доповнює психотерапевтичні заходи.
5. Кожна людина неповторна. Лікування відповідає потребам хворого.
6. Члени сім’ї як індивідууми і соціальні чинники як визначальні умови включаються в терапевтичний процес.
7. Поняття позитивної психотерапії доступні кожному: мовні бар’єри усунені (рівність шансів у психотерапії).
8. Позитивна психотерапія пропонує базову концепцію для роботи з будь-якими хворобами і розладами; вона визначає три відправні точки: профілактика, власне лікування і реабілітація (універсальність застосування).
9. Позитивна психотерапія пропонує своїм змістовним процесом таку концепцію, в рамках якої можуть раціонально застосовуватися і доповнювати один одного різні методи і спеціальні напрями (метатеоретичні і метапрактичні аспекти) [7].
Результати дослідження.
Для визначення особливостей педагогічного спілкування і для перевірки ефективності експериментальної програми оптимізації педагогічного спілкування вчителів була використана психодіагностична методика: Вісбаденський опитувальник до методу позитивної психотерапії та сімейної психотерапії (WIPPF) (Н. Пезешкіан) [3]. Цей опитувальник дозволяє вивчати актуальні здібності у розумінні Positum-підходу та включає основні техніки позитивної психотерапії: Диференційно-аналітичний опитувальник (ДАО); Балансну модель. Чотири сфери переробки конфлікту (перший ромб/кристал Н. Пезешкіана); Чотири моделі для наслідування (другий ромб/кристал Н. Пезешкіана).
Шкали опитувальника WIPPF розкривають зміст виховання, міжособистісних та внутрішніх конфліктів людини. За правилами інтерпретації опитувальника WIPPF про високий ступінь прояву здібностей можна говорити, коли за ними набирається 10-12 балів [4].
Серед вторинних актуальних здібностей вчителів, досліджуваних за допомогою опитувальника WIPPF, найнижчий ступінь прояву спостерігається за шкалою «охайність», «пунктуальність», «ввічливість», «чесність, щирість», «обов`язковість», «бережливість», «справедливість». Найбільша кількість учасників дослідження виявили високі показники за здібностями «ввічливість», «справедливість», «пунктуальність», «вірність».
За результатами дослідження первинних актуальних здібностей вчителів, найнижчий ступінь прояву спостерігається за шкалою «контакти», «ніжність, сексуальність», «віра». Найбільша кількість працівників виявили високі показники за здібностями «час», «контакти», «довіра», «надія».
Таким чином, вивчення особливостей прояву первинних і вторинних здібностей вчителів як компонентів педагогічного спілкування характеризується превалюванням базової здатності «Знати».
Проаналізуємо результати, отримані за допомогою другої техніки позитивної психотерапії «Балансна модель. Чотири сфери переробки конфлікту (перший ромб/кристал Н. Пезешкіана)», що є складовою Вісбаденського опитувальника (WIPPF).
Дослідження Н. Пезешкіана і його співробітників у більш, ніж двадцяти культурах, дали підстави для виділення наступних сфер вирішення конфлікту:
1) тіло / відчуття;
2) діяльність / розум;
3) контакти / традиції;
4) майбутнє / фантазія.
Ці форми переробки конфліктів є відносно широкими категоріями, які кожен наповнює своїми особистими уявленнями, бажаннями і конфліктами. Кожна людина розвиває свої власні переваги в подоланні виникаючих конфліктів. При гіпертрофії однієї з форм переробки конфліктів інші відсуваються на задній план.
Найбільша кількість вчителів реагує на конфлікти через сфери «Контакти» та «Тіло».
Яким з форм переробки конфліктів віддається перевага, залежить в істотній мірі від набутого досвіду, перш за все - отриманого в дитинстві [4]. Для розуміння конфліктної ситуації необхідно розуміння її фону і визначальних її концепцій. Розвиток особистості вирішальним образом залежить від первинних відносин людини:
1) батьки і брати або сестри (а також ровесники) по відношенні до дитини (Я);
2) батьки між собою (Ти);
3) батьки до навколишнього світу (Ми);
4) батьки до релігії/світогляду (Пра-Ми).
Ці моделі для наслідування являють собою можливості реалізації всіма людьми своєї здатності встановлювати відносини. Актуальні здібності можуть бути представлені тут як фільтр соціальних відносин. Моделі для наслідування досліджуються за допомогою техніки «Чотири моделі для наслідування (другий ромб/кристал Н. Пезешкіана)».
Найнижчі показники отримано за параметрами «Пра-Ми».
Таким чином, у результаті діагностичного дослідження педагогічного спілкування вчителів виявлено:
1) превалювання базової здатності «Знати» - гіперрозвинене почуття справедливості та ввічливості (що може означати занижену самооцінку, невпевненість);
2) спрямованість на себе;
3) дисбаланс у моделях педагогічного спілкування, одні з яких відображають перевагу їх афективної складової – «Любити» (стиль активної взаємодії, гіперрефлексивний стиль), а інші – «Знати» (диктаторський, негнучкого реагування).
Головний шлях оптимізації педагогічного спілкування полягає у виявивленні та оцінці комунікативно важливих властивостей особистості педагога та подальшому розвитку тих властивостей, рівень сформованості яких недостатній.
У зв`язку з цим розроблено програму оптимізації педагогічного спілкування.
Висновки та перспективи подальшого дослідження.
Отже, позитивна психотерапія є методом, який має за основну мету відновити цілісність особистості та навчити її робити це самотужки. Досягнути оптимізації педагогічного процесу можливо засобами позитивної психотерапії – короткотривалого терапевтичного методу. Оскільки цей метод ґрунтується на психодинамічних тлумаченнях конфліктів, проте має гуманістичне бачення і є інтегративним, що дозволяє використовувати надбання інших психотерапевтичних шкіл.
Саме це дозволить нам здійснити найдоцільніший за певних умов вибір варіанту педагогічного навчання з позиції вдалого вирішення завдань та оптимізації до мінімуму часових затрат.
1. Пезешкиан Н. Психосоматика и позитивная психотерапия: Пер. с нем. - М.: Медицина, 1996. - 464 с.
2. Пеньковська Н.М., Шептицький Р.В. Основи психологічного консультування в методі позитивної психотерапії: навчально-методичний посібник для студентів спеціальностей «Психологія» та «Практична психологія».-Т.: Крок, 2014
3. Психологические тесты / Под ред. А.А. Карелина: В 2т. - М.: Гуманит. изд. Центр ВЛАДОС, 2002. - 248с.
4. Рудченко О.В. Використання технік позитивної психотерапії, як засіб оптимізації педагогічного спілкування персоналу ДФС: дипл.робота. – Хмельницький. – 2016.
5. Савченко Л.Л. Оптимізація педагогічного спілкування як запорука успішної взаємодії студента і викладача ВНЗ / Л.Л. Савченко // Наукові записки кафедри педагогіки. - 2014. - Вип. 34. - С. 207-213. - Режим доступу: nbuv.gov.ua/UJRN/Nzkp_2014_34_28
6. Ханецька Н., Рудченко О. Дослідження ефективності професійно-педагогічного спілкування вчителя засобами позитивної психотерапії // Позитум Україна. – 2017.
7. Ханецька Н.В. Позитивна психотерапія: Теоретико-практичний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Хмельницький: - 2015. 84с.
8. Черенщикова Д. Актуальні здібності у педагогічному спілкуванні викладача ВНЗ: порівняльний аналіз за статево-рольовою ознакою [Електронний ресурс] / Д.Черенщикова // Психологія особистості. - 2013. - № 1. - С. 129-137. - Режим доступу: nbuv.gov.ua/UJRN/Po_2013_1_15
Khanetska Natalia
Candidate of psychological Sciences,
associate Professor of practical psychology and pedagogy
Khmelnytsky national University
A member of the world Association of Positive psychotherapy
POSITIVE PSYCHOTHERAPY AS A DIAGNOSTIC TOOL OF OPTIMIZATION OF PEDAGOGICAL COMMUNICATION
Conducted a diagnostic study using Wesbidentity questionnaire to the method of positive psychotherapy and family therapy (WIPPF). The study was carried out a theoretical analysis of the optimization of pedagogical communication and the method of positive psychotherapy in the scientific literature, conducted a diagnostic study of pedagogical communication teachers, developed a program of optimization of pedagogical interaction means positive psychotherapy.
Pedagogical communication, pedagogical communication optimization, positive psychotherapy, Wesbidentity questionnaire (WIPPF).
Ханецька Наталя Вікторівна
Кандидат психологічних наук,
доцент кафедри практичної психології та педагогіки
Хмельницького національного університету,
Член Всесвітньої Асоціаціїї Позитивної психотерапії
Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.
ПОЗИТИВНА ПСИХОТЕРАПІЯ ЯК ЗАСІБ ДІАГНОСТИКИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ
Анотація. Проведено діагностичне дослідження за допомогою Вісбаденського опитувальника до методу позитивної психотерапії та сімейної психотерапії (WIPPF). За результатами дослідження було здійснено теоретичний аналіз стану оптимізації педагогічного спілкування та методу позитивної психотерапії в науковій літературі, проведено діагностичне дослідження педагогічного спілкування вчителів, розроблено програму оптимізації педагогічного спілкування засобами позитивної психотерапії.
Ключові слова. Педагогічне спілкування, оптимізація педагогічного спілкування, позитивна психотерапія, Вісбаденський опитувальник (WIPPF).
Постановка проблеми. Спілкування - не тільки основа формування особистості, але і необхідні умови людської життєдіяльності.
Спілкування відіграє важливу роль у житті й діяльності кожної людини. Вже сам процес соціалізації людської особистості, процес становлення окремої людини неможливий без спілкування. Потреба людини у спілкуванні зумовлена необхідністю взаємодіяти в процесі навчання, спільної діяльності, вирішенні будь-яких повсякденних питань.
Без спілкування особистість не може повноцінно розвиватися.
Знання сутності спілкування, його закономірностей, функцій, взаємного обміну і проблем є підґрунтям для реалізації та поліпшення стосунків з іншими людьми і задоволення вищих потреб особистості, а також реалізації професійної діяльності [6].
Педагогічне спілкування - це система органічної соціально-психологічної дії учителя-вихователя і вихованця в усіх сферах діяльності, що має певні педагогічні функції, спрямоване на створення оптимальних соціально-психологічних умов активної та результативної життєдіяльності особистості.. Значну роль в педагогічному спілкуванні займає особистість викладача, він не тільки передає знання, а й взаємодіє з учнями, формуючи у них культуру і особистісні якості.
Традиційно в спілкуванні виділяють три взаємопов’язаних функції: комунікативну, перцептивну, інтерактивну. Всі ці три функції спілкування в педагогічній діяльності реалізуються в єдності.
Оптимальне педагогічне спілкування - спілкування яке створює найкращі умови для розвитку мотивації у студента творчого характеру діяльності, для формування його особистості, забезпечує сприятливий психологічний клімат, запобігає створенню психологічних бар’єрів, дозволяє максим використовувати у навчальному процесі особистісні та професійні якості педагогічних працівників [4].
Ефективність педагогічної діяльності багато в чому залежить від стилю спілкування і стилю керівництва вихованцями. Стиль - це сукупність прийомів, способів роботи, це характерна манера поведінки людини.
Виділяють такі (позитивні) стилі педагогічного спілкування, як: спілкування на основі захопленості спільною діяльністю, спілкування на основі дружнього ставлення, «спілкування – дистанція», і негативні – «спілкування – залякування» і «спілкування – загравання». Стилі педагогічного спілкування знаходять своє вираження в стилях педагогічного керівництва. Найбільш поширена класифікація стилів керівництва, що включає авторитарний, демократичний і ліберальний стилі.
Отже, саме завдяки ефективному педагогічному спілкуванню створюється сприятлива атмосфера для позитивних змін особистості викладача; розвитку особистості студента, оволодіння ним знаннями й уміннями, необхідними для становлення майбутнього фахівця.
Оптимізація навчально-виховного процесу залежить від того, як сприймають і розуміють один одного педагог і студент чи прагнуть вони до взаєморозуміння. Низький рівень комунікативності педагога руйнує середовище професійної діяльності, створює бар’єри, що перешкоджають взаємодії із студентами. За даними І. Скрип’юка, лише 30 % педагогів у змозі адекватно оцінити взаємини студентів у групі. Однаковою мірою це стосується і ступеня адекватності самооцінювання педагогом власного ставлення до студентів. Високу адекватність сприйняття і розуміння педагогом себе й інших І. Скрип’юк пов’язує з наявністю в нього таких особистісних, якостей, як спрямованість на творчість, на позитивний результат у роботі, на взаємодію з учасниками спільної навчальної діяльності. Ефективність професійно- педагогічного спілкування викладача залежить від рівня сформованості його комунікативної культури [5].
Мета статті. Діагностика педагогічного спілкування може здійснюватись різноманітними засобами. В даній роботі ми зосередимося саме на позитивній психотерапії, оскільки ефективність цього методу доведена у багатьох науково-практичних дослідженнях.
Розробка програми діагностики педагогічного спілкування та його оптимізації педагогічного спілкування засобами позитивної психотерапії передбачає необхідність вивчення основних його компонентів, запропонованих цим психотерапевтичним напрямом [8].
Позитивна психотерапія - це мета-підхід, який спрямований як на психологічну допомогу (психотерапевтичний аспект), так і на виховання (педагогічний аспект), навчання дорослих (андрагогічний аспект), соціальну роботу (соціальний аспект), розвиток міжкультурної свідомості (крос-культурний аспект), взаємодію та інтеграцію різних психотерапевтичних напрямків (інтер-дисциплінарний аспект) [1].
Назва Позитивної психотерапії походить від лат. positum, що значить «даний», «фактичний», «дійсний», «той, що є насправді».
Позитивна психотерапія є короткотривалим терапевтичним методом, що послуговується психодинамічним тлумаченням різного роду конфліктів, гуманістичним світоглядом і транскультуральним підходом, володіє розгалуженою психотехнічною базою гармонізації міжособистісних стосунків. Використання психотехнічних засобів позитивної психотерапії в процесі освітньої взаємодії відкриває перспективи оптимізації педагогічного спілкування. Під останньою розуміється обґрунтований вибір і здійснення найкращого за певних умов варіанту навчання з точки зору успішності вирішення його завдань і раціональності часових витрат (Ю. Бабанський) [8].
Позитивна психотерапія виходить з того, що кожна людина без винятку (дорослий чи дитина, робітник чи академік), від природи володіє двома основними базовими здібностями: здатністю до пізнання (когнітивність) і здатністю до любові (емоційність).
Залежно від своїх фізичних даних, свого оточення і часу, в якому людина живе (дух часу), ці дві здібності диференціюються, і це призводить до неповторних комбінацій основних рис особистості. Обидві базові здібності є функціонально взаємопов’язані: відповідно розвиток однієї з них підтримує і полегшує розвиток іншої. Базові здібності відкривають величезні можливості для кожної людини, а їх наявність означає не що інше, як те, що кожен за своєю суттю є добрим від початку свого народження.
Здатність до пізнання визначає раціональну, інтелектуальну частину людини. Вона має пряме відношення до лівої півкулі головного мозку і визначає здатність людини займатися науковими методами, математикою, медициною, хімією, фізикою, електронікою та іншими сферами. Ця здатність означає здатність вчитися і вчити.
Із здатності до пізнання розвиваються різні вторинні здібності, такі як: пунктуальність, чистоплотність, акуратність, слухняність, ввічливість, чесність/відкритість, вірність, справедливість, працьовитість/діяльність, точність/ретельність, бережливість, обов’язковість, сумлінність/добросовісність.
Отже, вторинні здібності є вираженням здібностей до пізнання, в яких відображаються успіхи, діяльність та норми соціальної групи, в якій живе людина.
Здатність любити, яку переважно відносять до функціонування правої півкулі головного мозку, включає в себе фантазію, інтуїцію, емоційність, інтерес до душевних та духовних питань тощо. Ця здатність означає здатність любити і бути любимим.
Обидва компоненти рівноцінно важливі: здатність активно встановлювати емоційні стосунки (любити) і здатність приймати і підтримувати стосунки на емоційному рівні (бути любимим). Здатність до любові нерівнозначна в своїх проявах в залежності від того, на кого вона спрямована. Коли людина щось вивчає, набуває, створює, тоді мета і сенс цієї діяльності залежать від того, для чого або для кого це робиться: для неї самої, для її партнера чи близьких, для колег, держави, нації, людства, для найближчого або далекого майбутнього, або проти нього.
На основі базової здатності до любові розвивається низка первинних здібностей, таких як: уміння любити, ідеал/вміння бути прикладом, зразком, мати терпіння, приділяти час чомусь або комусь, вміння встановлювати контакти, виявляти і приймати ніжність і сексуальність, вміти довіряти, мати надію, вміти вірити і вміти сумніватися, бути впевненими, встановлювати єдність [7].
Таким чином, первинні здібності належать до здібностей любові і вони виникають на базі емоційних стосунків з навколишнім середовищем.
Первинні та вторинні здібності визначаються в позитивній психотерапії як актуальні здібності. Ці способи поведінки мають, таку назву тому, що вони закладені в людині як здібності і актуальні в повсякденному житті. У повсякденних контактах з іншими людьми ці здібності відіграють певну роль. Якщо одна людина сприймає іншу людину як приємну і симпатичну, то свою точку зору вони обґрунтовує так: «Вона порядна і акуратна, на неї можна покластися». Тут роль відіграють такі актуальні здібності, як порядок і надійність. З іншого боку, негативно характеризують так: «Він мені не симпатичний, тому що він неохайний, необов’язковий несправедливий, неввічливий, жадібний, ледачий». Такі відмінності в характеристиках виникають через те, що було закладено під час виховання дитини в тій чи іншій сім’ї, родині, оскільки в одному випадку дуже багато уваги приділяється точності, ввічливості, слухняності, в інших велику цінність вбачають в контактності, щирості, самостійності тощо.
Актуальні здібності відіграють головну роль при мікротравмах. Так само, як «вода точить камінь», досвід повсякденного життя знижує стійкість актуальних здібностей. Для однієї людини необов’язковість може бути причиною занепокоєння, страху і агресії, в той час як інша вважає надмірну пунктуальність партнера неввічливістю і ненадійністю. Якщо в міжлюдських стосунках трапляються різні установки та зразки поведінки, то це може призвести до конфліктів, які акумулюються як мікротравми і призводять до розвитку невралгічних симптомів у структурі особистості. Необхідно наголосити, що особливо концепції та правила, які засвоюються людиною від батьків, відіграють в розвитку і прояві її актуальних здібностей визначальну роль.
Для дослідження міри прояву актуальних здібностей в кожної окремо взятої людини, використовується диференційно - аналітичний опитувальник (ДАО) [2].
Для кращого розуміння філософії позитум-підходу, можна виділити основних дев’ять тез позитивної психотерапії:
1. Позитивна психотерапія враховує позитивні аспекти кожної хвороби. На практиці це виглядає таким чином: запитують про те значення, яке має симптом для людини і її соціальної групи, виділяючи при цьому «позитивне» значення: Які позитивні аспекти має почервоніння? Які переваги забезпечує загальмованість? Які функції виконують порушення сну? Що значить для мене той факт, що у мене є страх або депресія і т. д.
2. Теорія мікротравм враховує зміст конфлікту та його динаміку. Виходячи з питання «Що спільного у всіх людей (усвідомлення спільності і єдності) і чим вони відрізняються (усвідомлення індивідуальності й унікальності)?», позитивна психотерапія описує зміст конфлікту (актуальні і базові здібності). Найчастіше це зовсім не глобальні потрясіння, які призводять до порушень і розладів, а постійно повторювані маленькі душевні рани, які в кінцевому підсумку формують характер, особливо схильний до окремих конфліктів («крапля камінь точить»).
3. Транскультурне мислення є основою позитивної психотерапії. Воно включає безліч індивідуально, сімейно і культурно обумовлених явищ і передбачає єдність у різноманітті.
4. Концепції, міфологія і східні притчі цілеспрямовано включаються в терапевтичну ситуацію. Притчі сприяють ліквідації внутрішнього опору і полегшують здійснення самодопомоги, що доповнює психотерапевтичні заходи.
5. Кожна людина неповторна. Лікування відповідає потребам хворого.
6. Члени сім’ї як індивідууми і соціальні чинники як визначальні умови включаються в терапевтичний процес.
7. Поняття позитивної психотерапії доступні кожному: мовні бар’єри усунені (рівність шансів у психотерапії).
8. Позитивна психотерапія пропонує базову концепцію для роботи з будь-якими хворобами і розладами; вона визначає три відправні точки: профілактика, власне лікування і реабілітація (універсальність застосування).
9. Позитивна психотерапія пропонує своїм змістовним процесом таку концепцію, в рамках якої можуть раціонально застосовуватися і доповнювати один одного різні методи і спеціальні напрями (метатеоретичні і метапрактичні аспекти) [7].
Результати дослідження.
Для визначення особливостей педагогічного спілкування і для перевірки ефективності експериментальної програми оптимізації педагогічного спілкування вчителів була використана психодіагностична методика: Вісбаденський опитувальник до методу позитивної психотерапії та сімейної психотерапії (WIPPF) (Н. Пезешкіан) [3]. Цей опитувальник дозволяє вивчати актуальні здібності у розумінні Positum-підходу та включає основні техніки позитивної психотерапії: Диференційно-аналітичний опитувальник (ДАО); Балансну модель. Чотири сфери переробки конфлікту (перший ромб/кристал Н. Пезешкіана); Чотири моделі для наслідування (другий ромб/кристал Н. Пезешкіана).
Шкали опитувальника WIPPF розкривають зміст виховання, міжособистісних та внутрішніх конфліктів людини. За правилами інтерпретації опитувальника WIPPF про високий ступінь прояву здібностей можна говорити, коли за ними набирається 10-12 балів [4].
Серед вторинних актуальних здібностей вчителів, досліджуваних за допомогою опитувальника WIPPF, найнижчий ступінь прояву спостерігається за шкалою «охайність», «пунктуальність», «ввічливість», «чесність, щирість», «обов`язковість», «бережливість», «справедливість». Найбільша кількість учасників дослідження виявили високі показники за здібностями «ввічливість», «справедливість», «пунктуальність», «вірність».
За результатами дослідження первинних актуальних здібностей вчителів, найнижчий ступінь прояву спостерігається за шкалою «контакти», «ніжність, сексуальність», «віра». Найбільша кількість працівників виявили високі показники за здібностями «час», «контакти», «довіра», «надія».
Таким чином, вивчення особливостей прояву первинних і вторинних здібностей вчителів як компонентів педагогічного спілкування характеризується превалюванням базової здатності «Знати».
Проаналізуємо результати, отримані за допомогою другої техніки позитивної психотерапії «Балансна модель. Чотири сфери переробки конфлікту (перший ромб/кристал Н. Пезешкіана)», що є складовою Вісбаденського опитувальника (WIPPF).
Дослідження Н. Пезешкіана і його співробітників у більш, ніж двадцяти культурах, дали підстави для виділення наступних сфер вирішення конфлікту:
1) тіло / відчуття;
2) діяльність / розум;
3) контакти / традиції;
4) майбутнє / фантазія.
Ці форми переробки конфліктів є відносно широкими категоріями, які кожен наповнює своїми особистими уявленнями, бажаннями і конфліктами. Кожна людина розвиває свої власні переваги в подоланні виникаючих конфліктів. При гіпертрофії однієї з форм переробки конфліктів інші відсуваються на задній план.
Найбільша кількість вчителів реагує на конфлікти через сфери «Контакти» та «Тіло».
Яким з форм переробки конфліктів віддається перевага, залежить в істотній мірі від набутого досвіду, перш за все - отриманого в дитинстві [4]. Для розуміння конфліктної ситуації необхідно розуміння її фону і визначальних її концепцій. Розвиток особистості вирішальним образом залежить від первинних відносин людини:
1) батьки і брати або сестри (а також ровесники) по відношенні до дитини (Я);
2) батьки між собою (Ти);
3) батьки до навколишнього світу (Ми);
4) батьки до релігії/світогляду (Пра-Ми).
Ці моделі для наслідування являють собою можливості реалізації всіма людьми своєї здатності встановлювати відносини. Актуальні здібності можуть бути представлені тут як фільтр соціальних відносин. Моделі для наслідування досліджуються за допомогою техніки «Чотири моделі для наслідування (другий ромб/кристал Н. Пезешкіана)».
Найнижчі показники отримано за параметрами «Пра-Ми».
Таким чином, у результаті діагностичного дослідження педагогічного спілкування вчителів виявлено:
1) превалювання базової здатності «Знати» - гіперрозвинене почуття справедливості та ввічливості (що може означати занижену самооцінку, невпевненість);
2) спрямованість на себе;
3) дисбаланс у моделях педагогічного спілкування, одні з яких відображають перевагу їх афективної складової – «Любити» (стиль активної взаємодії, гіперрефлексивний стиль), а інші – «Знати» (диктаторський, негнучкого реагування).
Головний шлях оптимізації педагогічного спілкування полягає у виявивленні та оцінці комунікативно важливих властивостей особистості педагога та подальшому розвитку тих властивостей, рівень сформованості яких недостатній.
У зв`язку з цим розроблено програму оптимізації педагогічного спілкування.
Висновки та перспективи подальшого дослідження.
Отже, позитивна психотерапія є методом, який має за основну мету відновити цілісність особистості та навчити її робити це самотужки. Досягнути оптимізації педагогічного процесу можливо засобами позитивної психотерапії – короткотривалого терапевтичного методу. Оскільки цей метод ґрунтується на психодинамічних тлумаченнях конфліктів, проте має гуманістичне бачення і є інтегративним, що дозволяє використовувати надбання інших психотерапевтичних шкіл.
Саме це дозволить нам здійснити найдоцільніший за певних умов вибір варіанту педагогічного навчання з позиції вдалого вирішення завдань та оптимізації до мінімуму часових затрат.
Список використаних джерел і літератури
1. Пезешкиан Н. Психосоматика и позитивная психотерапия: Пер. с нем. - М.: Медицина, 1996. - 464 с.
2. Пеньковська Н.М., Шептицький Р.В. Основи психологічного консультування в методі позитивної психотерапії: навчально-методичний посібник для студентів спеціальностей «Психологія» та «Практична психологія».-Т.: Крок, 2014
3. Психологические тесты / Под ред. А.А. Карелина: В 2т. - М.: Гуманит. изд. Центр ВЛАДОС, 2002. - 248с.
4. Рудченко О.В. Використання технік позитивної психотерапії, як засіб оптимізації педагогічного спілкування персоналу ДФС: дипл.робота. – Хмельницький. – 2016.
5. Савченко Л.Л. Оптимізація педагогічного спілкування як запорука успішної взаємодії студента і викладача ВНЗ / Л.Л. Савченко // Наукові записки кафедри педагогіки. - 2014. - Вип. 34. - С. 207-213. - Режим доступу: nbuv.gov.ua/UJRN/Nzkp_2014_34_28
6. Ханецька Н., Рудченко О. Дослідження ефективності професійно-педагогічного спілкування вчителя засобами позитивної психотерапії // Позитум Україна. – 2017.
7. Ханецька Н.В. Позитивна психотерапія: Теоретико-практичний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Хмельницький: - 2015. 84с.
8. Черенщикова Д. Актуальні здібності у педагогічному спілкуванні викладача ВНЗ: порівняльний аналіз за статево-рольовою ознакою [Електронний ресурс] / Д.Черенщикова // Психологія особистості. - 2013. - № 1. - С. 129-137. - Режим доступу: nbuv.gov.ua/UJRN/Po_2013_1_15
Khanetska Natalia
Candidate of psychological Sciences,
associate Professor of practical psychology and pedagogy
Khmelnytsky national University
A member of the world Association of Positive psychotherapy
POSITIVE PSYCHOTHERAPY AS A DIAGNOSTIC TOOL OF OPTIMIZATION OF PEDAGOGICAL COMMUNICATION
Conducted a diagnostic study using Wesbidentity questionnaire to the method of positive psychotherapy and family therapy (WIPPF). The study was carried out a theoretical analysis of the optimization of pedagogical communication and the method of positive psychotherapy in the scientific literature, conducted a diagnostic study of pedagogical communication teachers, developed a program of optimization of pedagogical interaction means positive psychotherapy.
Pedagogical communication, pedagogical communication optimization, positive psychotherapy, Wesbidentity questionnaire (WIPPF).
Делай, как должно, и будь, что будет!
Пожалуйста Войти , чтобы присоединиться к беседе.
Время создания страницы: 0.414 секунд