Свідомість як психічний процес є надзвичайно важливим ресурсом для вирішення багатьох завдань людської життєдіяльності. Незрілість або порушення таких функцій свідомості, як здатність до регулювання та саморегулювання, до контролю й самоконтролю, до усвідомленого вибору з кількох альтернатив та багатьох інших, спричинює малоефективні дії суб’єкта, і малоефективність діяльності індивіда, втрату якості життя та психологічного здоров’я. Лише зріла, сформована свідомість може бути підключена до вирішення завдань діяльності як потенціал до їх вирішення.
Сьогодні, в непростий для нашої країни час становлення української держави, в умовах гострої необхідності економічних реформ та інших істотних суспільних змін, в Україні загострюється проблема ефективності управління суб’єкта собою і соціальними процесами. В зв’язку з цим соціальна, технологічна, економічна сфери життя потребують професійного керівника, здатного до відповідальних управлінських рішень, до проектування розвивальних управлінських ситуацій, до саморозвитку, до професійного й особистісного зростання. Отже йдеться про зміну парадигми з традиційної управлінської діяльності на управлінську діяльність згідно з гуманістичними цінностями суспільства. Професійна управлінська діяльність вимагає від фахівця високорозвиненої управлінської свідомості.
Дослідження саме професійної управлінської свідомості керівника дозволило ввести у науковий дискурс категорію «управлінська свідомість», яка специфікує наукові психологічні уявлення [2]. Нами було розглянуто парадигми окремих, найбільш значущих напрямків, які визначили історичний хід психологічної науки:
Перший напрямок складають уявлення про одиниці свідомості в руслі структурної школи психології. Проблема визначення одиниці аналізу психіки в дослідженнях В. Вунда, Е. Тітченера вирішується через аналіз свідомості, репрезентованої через досвід та опис його елементного складу. В якості основних елементів структури свідомості були визначені: відчуття, образи та емоційні стани.
Другим методологічно самостійним напрямком вивчення свідомості став функціоналізм. У цьому психологічному напрямку поняттям, крізь призму якого описувалася феноменологія свідомості, стало поняття «функція» (Ф. Брентано, У. Джемс, Д. Дьюї). Функціоналізм визнає зміст свідомості перманентно мінливим і не повною мірою усвідомлюваним.
Третім історичним напрямком вивчення свідомості стали дослідження в ракурсі когнітивної проблематики (Р. Мей, Е. Толмен, Дж. Фодор, Т. Нагель, Дж. Брунер, Дж. Келлі), найважливішим результатом яких стали уявлення про вимогливий характер об’єктів (К. Левін); смисл дій та ситуацій для суб’єкта задається суб’єктивним ставленням (Е. Толмен); спроби пояснити детермінанти людської поведінки смислом (Ж. Нюттен), інтенцією волі, бажань і намірів (Р. Мей), особистісними конструктами (Дж. Келлі).
У контексті соціокультурної детермінації свідомості беззаперечне значення культурно-історичної концепції Л.С. Виготського [9]. Для дослідження управлінської свідомості складають такі її ідеї: нерозривний зв’язок свідомості і діяльності (у нашому випадку йдеться про формування групової професійної свідомості через колективну професійну діяльність); психічні новоутворення як похідні від інтеріоризації висхідної форми діяльності; значення як молярна одиниця-репрезентант суспільного досвіду у свідомості особистості.
На підставі застосування культурно-історичної концепції та ідеї опосередкування діяльності знаковою системою до дослідження професійної, зокрема, управлінської, свідомості показано, що загальна схема соціогенезу професійної свідомості індивіда має такий вигляд: професійна колективно-соціальна діяльність створює професійну культуру, яка виробляє систему професійних знаків або символів, які мають бути засвоєні індивідом в ході індивідуальної професійної діяльності, що в свою чергу формує індивідуальну професійну свідомість.

1. Выготский Л. С. Проблема сознания / Л. С. Выготский // Собрание сочинений : в 6 т. – М., 1982. – Т. 1 : Вопросы теории и истории психологии. – С. 156-167.
2. Дробот О.В. Професійна свідомість керівника: навчальний посібник / О.В. Дробот – К.: Талком, 2016. – 339 с.