УДК 32:159.9(082)

Аннотація

Розроблено концепцію оптимізації формування просоціальних практик

проблемної молоді та комплекс технологій, які забезпечують трансформаційні

процеси самоорганізованої конструктивності, динамічного трансферу та

резонансної ідентифікації. Визначено основний принцип та критерії

оптимальності формування просоціальних практик. З’ясовано такі її показники,

як: успішність вирішення нагальних життєвих завдань проблемної молоді;

сформованість її нового просоціального способу життя.

Ключові слова: проблемна молодь, реабілітація, оптимізація, просоціальні

практики.

Оптимізація формування просоціальних практик в умовах реабілітації

проблемної молоді (далі ПМ) є актуальною темою в умовах сучасного розвитку

українського суспільства. В контексті сьогодення проявляється і починають

діяти конфліктогенні, асоціальні і криміногенні динаміки, в середовищі ПМ. Ці

динаміки притаманні як ПМ східних регіонів, так і молоді інших областей

України. Перш за все це стосується учасників АТО, які мають безпосередній

досвід участі у бойових діях і будуть потребувати реабілітації та ресоціалізації,

а також профілактики виникнення посттравматичних розладів та асоціальної

поведінки. Оптимізація процесу формування просоціальних практик ПМ

заощадить значні суспільні ресурси, які в даний час потрібні для нейтралізації

та подолання негативних наслідків сучасних подій і будуть необхідні у

найближчому майбутньому для реабілітації і ресоціалізації постраждалих.

Метою статті є виклад концепції оптимізації формування просоціальних

практик ПМ, визначення відповідних технологій такої оптимізації, її принципів,

критеріїв та показників.

Стосовно предмета оптимізації нами виокремлена процесуальна модель

формування просоціальних практик ПМ. Для розробки ефективних технологій

її вдосконалення нами був обраний відповідний методологічний підхід щодо

розуміння і здійснення оптимізації як специфічного способу діяльності.

Загальний огляд визначень оптимізації дозволив з’ясувати, що в широкому

сенсі цього слова оптимізація визначається як 1) процес вибору найкращого

варіанту із можливих; 2) процес приведення системи в найкращий

(оптимальний) стан. [1]. Щодо нашої мети найбільш слушним є розуміння

оптимізації як діяльності по приведенню системи засобів і технологій

формування про соціальних практик ПМ у найбільш оптимальний стан.

Оптимізація передбачає забезпечення якості процесу і його кінцевого

результату у відповідності можливостям суб’єкта, його потребам, наявним

умовам і реальній дійсності. В цілому - це досягнення максимуму ефекту

процесу при мінімізації різних затрат – матеріалу, часу, засобів, людських

ресурсів.

Під концепцією оптимізації формування просоціальних практик ПМ ми

розуміємо комплекс технологій, який забезпечує підвищення якості і

ефективності цього процесу, а також оптимальний алгоритм їх застосування у

цьому процесі. Цей алгоритм є узгодженим із основними етапами

трансформації асоціальних практик і формування просоціальних практик ПМ.

На етапі моделювання образу несвідомої сфери психіки важливою

технологією оптимізації формування просоціальних практик ПМ є актуалізація

самоорганізації спонтанних конструктивних процесів з трансформації

неусвідомленого образу сімейно-родової системи проблемної особистості у

наочну форму, з подальшим її усвідомленням. [2]. Це відбувається завдяки

забезпеченню простору для більш повної і послідовної реалізації рушійних сил

цієї самоорганізації до певної їх зупинки; сприяння молодій людині у

досягненні заглибленої концентрації на власному запиті і мінімізації

стороннього впливу на ці процеси з боку фасилітатора.

Важлива роль останнього полягає у сприянні досягнення більш повного і

чіткого усвідомлення молодою людиною своїх переносів і ідентифікацій із

значимими фігурами сімейно-родової системи та їх наслідків - успадкування

притаманних їм станів, поведінки і практик. Це досягається методикою обміну

позицій фігур і відповідних цим фігурам функціональних ролей, з якими

молода людина знаходиться у безпосередньому контакті у просторі

моделювання образу її системи. Такий обмін є аналогом методики обміну

ролей, яка використовується у психодрамі. Важливим при такому обміні є

усвідомлення почуттів і станів, які виникають «на іншому боці». Вони бувають

дуже несподіваними для молодих людей, які очікували ворожості, не

прийняття, осуду, а відчули, навпаки, доброзичливість і підтримку. Для більш

глибокого усвідомлення ці почуття важливо формулювати у відповідних

фразах їх визнання. Досить неочікуваним буває ситуація, коли в такому обміні

людина формулює сама собі важливі несподівані для неї життєві

настановлення, які сама ж має і реалізувати у своєму житті.

Також на таке усвідомлення скеровані комунікативні практики і

відтворення певних ритуалів. Сенс такого спілкування полягає у перекладі

невербальних психоемоційних почуттів і ставлень, які мають місце між

фігурами моделі системи у пряму мову. Ця мова має певні особливості, яка

вирізняє її поміж інших форм. Вони полягають у її чіткості, лаконічності,

простоті і суб’єктивній правдивості. Вона позбавлена традиційних захисних

аспектів притаманних звичайній мові, таких як недомовки, завуальованість

основної думки, натяків, тощо.

Важливою технологією оптимізації є ритуалізація спілкування у просторі

моделювання образу системи. Ритуали реалізують функції впорядкування

комунікацій і задають основну нормативну канву майбутніх просоціальних

практик. На загал, ритуали формують і забезпечують поважне ставлення до

проявлених фігур власної системи - правдиве визнання свого дійсного, а не

удаваного ставлення до них. Їх сенсом є правильне поєднання людини з

фігурами моделі, які представляють важливих членів її системи.

Важливою формою оптимізації етапу моделювання образу сімейно-

родової системи проблемної особистості є така розроблена нами комплексна

театралізована форма як театр спонтанності (далі ТС) [3].

Завдяки цій формі здійснюється колективне спонтанне моделювання і

деконструкція попередньої образу сімейно-родової системи проблемної

особистості. Цим скорочує кількість дій і ресурсів часу для з’ясування

оптимальної стратегії трансформаційних процесів порівняно з тим, якщо б це

відбувалось свідомо за допомогою цілепокладання, або емпіричнім перебором

варіантів з подальшою їх перевіркою.

Також у цьому процесі конструюється новий образ системи несвідомої

сфери психіки людини і прокладаються нові шляхи конструктивних процесів,

які трансформують її у нову образну конфігурацію, завдяки чому також

скорочується час и ресурси її пошуку за допомогою інших засобів.

Завдяки цій формі виявляються нові неочікувані, несподівані зв’язки

важливих фігур образної системи людини, що дозволяє ведучому і учасникам

з’ясувати напрям і способи подальшої реалізації важливих конструктивних

процесів, зумовлених цими зв’язками.

Побудований таким чином новий образ виявляє нові засадничі зв’язки

образної системи людини, які становлять базу нових більш оптимальних у

порівняні із попередніми практик ПМ.

Театр спонтанності (далі ТС) є комплексною технологію оптимізації

формування просоціальних практик ПМ, оскільки оптимально поєднує в собі

одночасно три основні технології - моделювання, деконструкцію і

конструювання образу несвідомої сфери психіки. Він надає можливість

учасників дійства долучитися і прожити у власному досвіді такі специфічні

феномени несвідомої сфери психіки як, самоорганізована конструктивність,

динамічний трансфер, резонансна ідентифікація, колективна генерація творчих

рішень життєвих завдань особистості.

Таким чином, на етапі моделювання зазначені технології забезпечують

кінцевий результат цього етапу оптимізації - з’ясування неусвідомленого

образу сімейно-родової системи молодої людини і тих її деформацій, які є

підгрунтям її асоціальних практик,

На етапі застосування кризових практик нами виокремлені наступні

важливі технології їх оптимізації. Перш за все, це поглиблення і послідовне

забезпечення обернення первинного наміру застосування звичних копінгів -

здолати, позбутись, уникнути, втекти від небажаного. Тобто, переключення

наміру з уникнення страхів, дискомфортних станів на їх сприйняття і

переживання, послідовну трансформацію у конструктивні, продуктивні

практики. Досвід переконує у тому, що у ПМ нерідко мають місце рецидиви

проявів старих асоціальних практик. Оскільки нові способи поведінки ще не

укорінились, можуть спрацьовувати звичні захисти та копінги. Тому у

фасилітації процесу перебігу кризових практик доцільнім є відслідковування

цих рецидивів і повторне повернення разом із молодою людиною до

оптимальної деконструкції старого образу системи і більш ефективного

здійснення інгібіції старих умовно-рефлекторних автоматизмів включення

особистісних копінгів – уникнення, витіснення, та інших і пов’язаних із ними

негативних станів. Ці стани доцільно прийняти і прожити Лише завдяки такому

персональному досвіду переживання формується внутрішня переконаність у

власній здатності правильно справитись із своїми набутими раніше

негативними реакціями.

Однією із технологій сприяння довершенню інверсії наміру є встановлення і

утримання позитивного вербального і тілесного контакту із фігурами образу

системи, які є носіями для молодої людини негативних психоемоційних станів.

Вербально – це поважне, шанобливе звертання, прийняття відповідної пози,

прохання про дозвіл доторкнутись. Отримання такого дозволу і встановлення

контакту позначає початок прийняття раніше неприйнятного. Спочатку він

фіксується у відповідній емоції, як правило позитивній, що є певною

несподіванкою для молодої людини, і в подальшому ця емоція розгортається у

різного роду переживання.

В цілому інверсія наміру готує грунт для катарсису, який ми розглядаємо як

важливу технологію оптимізації конструювання нового образу сімейно-родової

системи особистості. [4]. Як кризова практика катарсис суттєво впливає на

формування просоціальних практик ПМ. Його основна функція полягає у

забезпеченні цілющої трансформації деформованого образу сімейно-родової

системи молодої людини у новий більш гармонійний, який повніше відповідає

реалізації основних життєвих завдань особистості. Зміст катарсису становлять

якісні переживання таких негативних станів, як страх, агресія, депресія,

самотність, горе, вина, ненависть та інших. У забезпеченні такого якісного

проживання цих станів полягає оптимізація катарсису як кризової практики. Ця

якість досягається завдяки зв’язку проблемної особистості із власними

ресурсами, фіксації на попередньому позитивному досвіді проживання

аналогічних станів, на повазі до внутрішніх захистів, які забезпечують контроль

глибини, тривалості і зупинки процесу переживання, а також підтримуючому

контакті фасилітатора.

Під час катарсисного переживання можуть мати місце певні зупинки, які

його поділяють на фрагменти, що мають бути засвоєні перш, ніж буде

можливим наступній крок. Проте в цілому завдяки оптимальності загального

процесу його результатом є якісна трансформацію негативних станів у

позитивні, які становлять підгрунття для формування нових позитивних

патернів поведінки і відповідних їм просоціальних практик вирішення

нагальних життєвих завдань проблемної молоді. В цьому сенсі катарсис образу

деформованої сімейно-родової системи молоді визначено нами як ядро

кризових практик.

Таким чином, кінцевим результатом цього етапу оптимізації є новий

гармонічно сформований образ сімейно-родової системи проблемної

особистості і відповідні йому патерни просоціальної поведінки – моделі

просоціальних практик.

Змістом наступного етапу оптимізації є усталення набутих на попередньому

етапі моделей просоціальних практик

Важливими технологіями оптимізації на цьому етапі є вдосконалення

розробки та виконання домашніх завдань з розвитку нових моделей

просоціальних практик у спілкуванні з близьким сімейним та зовнішнім

соціальним оточенням. Це досягається шляхом втілення у практику

спілкування нового ставлення, утримання і зміцнення цих нових просоціальних

стереотипів поведінки, перетворенню їх у панівні у структурі способу життя.

Також це вдосконалення наративних технологій у двох основних формах

- письмовій у вигляді листів, і усній - укладання певних послань до важливих

фігур, які опрацьовуються у форматі міні-тренінгів з метою більш ясного і

чіткого формулювання і усвідомлення власної особистісної позиції, ставлення,

намірів. Особлива увага при цьому приділяється інтонаціям з якими

промовляються молодою людиною ці послання. Ці інтонації мають бути

щирими і узгодженими (конгруентними) із змістом послань і виражати повагу,

визнання важливості фігур, до яких вони скеровані.

У досягненні такої щирості і поваги суттєво сприяє методика обміну –

ролями, яка запозичена із психодрамтичного репертуару. Її застосування

допомагає оптимізувати рефлексію і самоусвідомлення молодою людиною

особливостей свого ставлення і поведінки стосовно інших людей.

Важливими технологіями оптимізації соціально-психологічного супроводу і

подальшого напрацювання просоціальних практик є проведення рольових міні

тренінгів щодо укорінення нових моделей спілкування як основи

просоціальних практик із подальшим перенесенням їх у реальну взаємодію із

своїми близькими, з якими зв’язки або втрачені, або є конфліктними і

неприйнятними. Ці ж моделі також активно опрацьовуються у спілкуванні із

зовнішнім соціальним оточенням. Як показує досвід молода людина

намагається реалізувати нові моделі спілкування і отримує свої результати. Не

завжди вони є задовільними. Оптимізація просоціальних практик здійснюється

за рахунок повторних процедур зворотного зв’язку, опрацюванню і корекції

отриманих результатів, подальшого їх вдосконалення до досягнення

задовільного оптимуму.

Така процедура оптимізації також застосовується при формуванні

практик опанування навчання і здобуття професійних навичок. Як правило, ПМ

тому і проблемна, що під час опанування навичок научіння у неї сформувались

стійка відраза до подолання труднощів пов’язаних із навчанням і опануванням

тих чи інших професійних умінь. Свого часу це були для них нудні і складні

заняття, оскільки супроводжувались насильством з боку батьків і вчителів.

Вони призводили негативні результати і такі ж емоції, оцінки та ставлення до

молоді з боку старших. Тому молодь застосовувала до них ті ж самі захисти та

копінги, як і у сфері особистісного спілкування. В зв’язку з цим оптимізація

научіння і набуття професійних навичок ПМ відбувається аналогічно

оптимізації просоціальних практик спілкування.

Кінцевим результатом цього етапу оптимізації є формування усталених

апробованих життям про соціальних практик взаємодії і своїм соціальним

оточенням та вирішення нагальних життєвих завдань.

Оскільки супровід здійснюється безпосередньо у групі взаємодопомоги,

важливим аспектом оптимізації та укорінення просоціальних практик як

основних поведінкових стереотипів способу життя проблемної молоді є

гармонізація роботи групи взаємодопомоги як спільноти рівних. Така

гармонізація відбувається завдяки більшій довірі і відкритості членів групи

один до одного, актуалізації суб’єктності її учасників і їх стимуляції з боку

фасилітатора до взаємного обміну як успішним так і не успішним досвідом

вирішення своїх життєвих завдань. Такий обмін, успішним індивідуальним

досвідом (який може бути запозиченим іншими як приклад), так і неуспішним

досвідм (як прикладом того, що не варто повторювати у своїх практиках),

сприяє гармонічному згуртуванню групи.

У цьому сенсі важливими технологіями оптимізації просоціальних практик

ПМ є підвищення ефективності групової фасилітації і наснаження

(емпауерменту) особистості у її роботі із собою. Також це передбачає

опанування членами групи вміння переформатування можливих критичних

зауважень у позитивні розвиваючі особистість приклади, що висвітлюють

власний досвід) у контексті взаємообміну цим досвідом. Також це обмін

досвідом у вигляді коротких автонаративів – життєвих історій, щодо прикладів

успішної трансформації життєвих проблем у життєві завдання, подальшого

розгортання життєвих завдань у життєві плани (програми) з наступним їх

виконанням і досягненням відповідних результатів.

Головний акцент в оптимізації технологій соціально-психологічного

супроводу ПМ робиться на впровадженні нових моделей спілкування і

предметної активності у просоціальні практики вирішення своїх основних

життєвих завдань. Успішне просування по реалізації цих завдань є основним

способом закріплення нових просоціальних практик з одного боку і зростання

персонального досвіду успішного життя та впевненості у своїх здатностях, з

другого. У цьому практичному впроваджені нові просоціальні практики

«шліфуються» та набувають для своїх суб’єктів досконалого типу.

Кінцевим результатом етапу соціально-психологічного супроводу

оптимізації про соціальних практик ПМ є їх закріплення як ядра

просоціального способу життя у взаємодії із своїм соціальним оточенням, в

тому числі і при зустрічі з колишніми товаришами, які продовжують

практикувати асоціальний спосіб життя.

В узагальненні концепції формування просоціальних практик ПМ для

з’ясування досягнутої якості їх оптимізації важливим є визначення основного

принципу оптимізації, ключової ланки її забезпечення, критеріїв оптимальності

та основних її показників. Виходячи із методологічних настанов щодо

визначення цих параметрів відносно процесів діяльності, зокрема про

соціального способу життя ПМ, його основним принципом оптимізації слід

зазначити мінімізацію необхідних затрат часу самої молодої людини, учасників

групи взаємодопомоги, матеріальних ресурсів та людських зусиль близького

родинного та зовнішнього соціального оточення при максимумі результату.

Мова іде про економність, раціональність, ефективність спільної діяльності у

досягненні необхідної результативності при трансформації асоціальних практик

цієї молоді у про соціальні, у реалізації важливих життєвих завдань, у розбудові

нового способу життя, підвищення його якості. Наприклад, у реальному житті

такої субкультури ПМ, як молодь, що живе з ВІД/СНІД це означає відсутність

порушень законів, налагодження позитивних стосунків із своїм близьким

оточенням (батьками, членами подружжя, дітьми), покращення власного стану

здоров’я і його збереження, уникнення повторного ураження ВІЛ і його

передачі своїм статевим партнерам.

Ключовою ланкою у забезпеченні оптимізації формування про соціальних

практик ПМ є інверсія її початкового наміру із намагання збереження свого

попереднього асоціального способу життя - власної ізоляції, відсторонення від

дошкульних страхів та негативних станів на устремління до встановлення

конструктивного зв’язку з ними та подальше їх засвоєння як суттєвого

позитивного життєвого досвіду. Набуття успішного досвіду такого обернення

та отримання позитивних результатів, зміцнення віри в себе, у власну здатність

робити те, що раніше сприймались як неможливе.

Серед критеріїв оптимальності формування просоціальних практик

загальним є відповідність отриманого результату потребам молодої людини у

трансформації асоціальних практик у просоціальні. Більш конкретними

критеріями оптимальності кризових практик є системність, взаємоузгодженість

і гармонійність їх застосування саме як технологічного комплексу.

У співвідношенні із критеріями основними показниками оптимальності

формування просоціальних практик ПМ є успішність вирішення нагальних

життєвих завдань ПМ, які вона свідомо ставить перед собою; сформованість

нового просоціального способу життя; усталеність нових просоціальних

життєвих цінностей.

Висновки

Розроблено концепцію оптимізації формування просоціальних практик

ПМ та відповідний комплекс технологій, який забезпечує підвищення якості і

ефективності цього процесу. Зазначений комплекс реалізує трансформаційні

процеси самоорганізованої конструктивності, динамічного трансферу та

резонансної ідентифікації при формуванні більш цілісного і гармонічного

образу сімейно-родової системи проблемної особистості. До комплексу

включено вдосконалення ефективності обернення первинного наміру,

послідовне опрацювання рецидивів асоціальної поведінки і забезпечення

якісного катарсичного переживання негативних станів.

Важливе мысце займають в ньому процедури зворотного зв’язку

опрацювання рецидивів асоціальної поведінки, технології міні тренінгів з її

корекції, домашні завдання з укорінення просоціальних практик і перетворення

їх у стійкі форми способу життя.

Важливою складовою комплексу є гармонізація роботи групи

взаємодопомоги як спільноти рівних, підвищення ефективності фасилітації і

наснаження членів групи, обмін позитивним та негативним досвідом щодо

формування нових просоціальних практик.

Визначено основний принцип та критерії оптимальності формування

просоціальних практик: системність, цілісність, гармонічність. З’ясовано такі

показники оптимальності, як: завершеність трансформації асоціальних практик

ПМ у просоціальні; успішність вирішення нагальних життєвих завдань;

сформованість нового просоціального способу життя молодої людини

Література.

1. Оптимизация. Большой Энциклопедический словарь. 2000.

dic.academic.ru/dic.nsf/enc3p/221030 - доступно 22.04.2016.

2. Лазоренко Б. П. Соціально-психологічні технології оптимізації кризових

практик проблемної молоді ./Лазоренко Б. П.// Психологічні науки: проблеми і

здобутки : зб. наук. статей / Київський міжнародний університет, Ін-т соц. та

політ психол. НАПН України. Серія : “Психологічні науки: проблеми і

здобутки”; вип. 5. – К. : КиМУ, 2014. – С. 48 – 59.

3. Лазоренко Б. П. Театр спонтанності як технологія оптимізації практик

особистісного життєконструювання / Б. П. Лазоренко // Простір арт-терапії :

ресурси зцілення. Х1 Міжнародна міждисциплінарна науково-практична

конференція. – К. : ГО “Арт-терапевтична асоціація”, 2014. – С. 147–150.

Лазоренко Б. П. Катарсис как технология оптимизации

жизнеконструирования проблемной молодежи. /Лазоренко Б. П.// Материали

интерн-конф. (24.11.2014 – 28.11.2014). м. Київ, ІСПП НАПН України, 2014 –

доступно 22.04.2016: www.facebook.com/groups/1494925137433734/

Аннотация.

Технологии оптимизации формирования просоциальных практик в

реабилитации проблемной молодежи.

Лазоренко Б. П. - кандидат философских наук, доцент, ведущий научный

сотрудник лаборатории социальной психологии личности Института

социальной и политической психологии Национальной академии педагогических

наук Украины.

Разработана концепция оптимизации формирования просоциальных

практик проблемной молодежи и комплекс технологий, обеспечивающих

трансформационные процессы самоорганизующейся конструктивности,

динамического трансфера и резонансной идентификации. Определен основной

принцип и критерии оптимальности формирования просоциальных практик.

Выяснено такие ее показатели, как: успешность решения насущных жизненных

задач проблемной молодежи; сформированность ее нового просоциального

образа жизни.

Ключевые слова: проблемная молодежь, реабилитация, оптимизация,

просоциальные практики.

Abstract.

Technology of optimization the formation of prosocial practices in the

rehabilitation of problem youth

Lazorenko B. P. – PhD in phіlosophy, docent, liding science resurcher,

Institute of Social and Political Psychology of the National Academy of Pedogogical

Sciences of Ukraine.

There are work out the concept of optimizing the formation prosocial practices

of problem youth and a set of technologies that provide constructive transformation

processes of self-organized, dynamic and resonant transfer identification estemated.

Basic principles and criteria for optimal formation prosocial practices are

substantiating. It is found out such factors as: the success of solving the urgent vital

tasks of problem youth; prosocial formation of her new lifestyle.

Keywords: problem youth, rehabilitation, optimization, prosocial practices.