Другий соціально-психологічний тренінг «Практики національного міфотворення в мультикультурних регіонах» був проведений у вересні 2012 року в Одесі в межах Міжнародної наукової конференції «Культурно-історичний і соціально-психологічний потенціал особистості в умовах трансформаційних змін у суспільстві». Специфікою даного тренінгу, порівняно з черкаським, був склад експертів. А саме, експертами були студенти старших курсів психологічного, філософського та культурологічного відділень Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (n=15). Всі вони брали участь у попередніх етапах формувального експерименту й висловили бажання стати експертами з етнокультурної міфотворчості представників різних регіонів України.
Алгорит проведення тренінгу в одеській групі в цілому співпадав з вищеописаним, але після дискурсивних практик, малювання, створення вербальної метафори експертами по регіонах, їм пропонувалося звести в одне ціле продукти етнокультурної міфотворчості учасників формувального експерименту з різних регіонів. Для цього після презентації висновку стосовно основних міфологем, кожна група «делегувала» одну видатну «історичну особистість» на «Всеукраїнське віче». Це психодраматичне дійство фасилітувало спільний вчинок етнокультурної міфотворчості [3], створюючи ситуацію національної міфотворчості, мотивацію консолідувати суспільство за допомогою національного міфу, дію у вигляді психодраматичної картини консолідації та післядію в екзистенціальному проектуванні учасників цього вчинку в поле етнокультурної спільноти, що вивчалась через місяць.
«Видатні історичні особистості», які були «делеговані» експертами з Одеси (герцог де-Рішельє), Києва (князь Володимир Хреститель), Львова (Ярослав Мудрий), вступали у взаємодію між собою, а також взаємодіяли з уособленими образами голодомору й Трипільської культури, які експерти визначили як найбільш значущі в культурно-історичному просторі України. В результаті цієї взаємодії були виокремлені ціннісно-смислові основи консолідації українського суспільства, які постали у груповій скульптурі «Україна на шляху в ЄС: що візьмемо із собою». Остання демонструвала вирішення суперечностей між чоловічим та жіночим первнями у психіці українців, між місцевим та запрошеним ззовні керівництвом, між позитивною та негативною версіями історії України.
В ході спільного вчинку етнокультурної міфотворчості стосовно консолідації української нації було синтезовано метафоричну модель «інтеграції українців у Європу» в ролі пасіонаріїв, які започаткують нові позитивні тенденції в суспільстві. Післядія цього спільного вчинку синтезування консолідуючого національного міфу постала в особистісних новоутвореннях його учасників у вигляді суб’єктивних смислів та цінностей національної ідентифікації, які відобразились в нарративах та малюнках. Найбільш показовий малюнок поданий у додатку 2, він створений учасницею цього тренінгу й передає цілісний символ консолідуючого національного міфу України – Світове Дерево.
Результатом зазначеного експерименту стали ситуація, мотивація, дія та післядія спільного вчинку етнокультурної міфотворчості стосовно консолідації українського суспільства, які довели можливість створення консолідуючого національного міфу на основі етнокультурної міфотворчості українців.
Взаємодія всіх запропонованих учасниками експерименту моделей етнічної реальності (індивідуальних авторських міфів) створила основу для спільного вчинку консолідації українського суспільства в більш широкій аудиторії.
Додаток 1.
Колективні символи України з точки зору Одеського регіону.
«Книга буття українського народу».
Прошлое. Очень богатое прошлое закаляло народ. Оглядываясь на прошлые победы и поражения, мы надеялись не повторять старых ошибок. Наша история насыщена эмоциональными событиями: постоянное желание власти, мести и вместе с тем, чувство свободы и независимости. Что же происходит в последние несколько десятилетий? Народ подвергнут коренному перелому.
История нашей мелодичной матушки Украины – ее фундамент. Слишком много народ Украины натерпелся за короткое время: голодомор – скорбное событие, народ пытались поставить на колени. Голодомор учит радоваться тому, что есть. В результате мужественных и трагических событий Украине нелегко было пробиваться «в люди». Большое спасибо нашим предкам за то, что воевали за нас и все-таки отвоевали.
Настоящее. Украина богатая страна, которой правят недостойные люди. И каждый из нас – это частичка Украины. Народ потерял такие ценности как, дружба, любовь, уважение, прощение. Власть становится тоталитарной на фоне сплошной конфликтности. Мы сталкиваемся с проблемой самореализации. В Украине сложно сделать карьеру. Нет уверенности в завтрашнем дне. Поля засеяны пшеницей, буряком, гречкой, как можно голодать? Украина в лабиринте, она зашла в тупик. Украина пока не встала с колен, но народ умеет возрождаться из пепла.
Украина как маленький ручеек, который впадает в реку под названием «Западная культура». Мы не вписываемся в ряд стран Западной Европы, Европа не видит в нас равных, а видит чужаков.
Наш народ не сдается и не сдастся никогда. Есть чем гордиться и от чего оттолкнуться, но как правильно истолковать и взять для себя именно то, самое важное. Хочется, чтобі об Украине знали все и были очень хорошего мнения и брали что-то интересное для своих стран. Именно мы должны заботиться о будущем и действовать.
«Что именно сейчас происходит у нас в стране, почему; кто мы, для чего мы здесь, что дальше», – молодежь об этом задумывается очень часто, эти размышления приходят к нам неспроста. Украина еще не сдалась. Если Украина, то только украинский язык и украинские обычаи.
Будущее. Кто не знает своего прошлого, тот не достоин будущего. Людей постепенно будут прессовать. Но хорошо, если все останется так, как есть. Мудрость и трудолюбие даст возможность добиться немалых результатов. Хорошо бы не делать прошлых ошибок. Человек не должен думать, что то что он делает, всем нужно, оно нужно только ему и еще немногим. Делать все для расцвета Украины: прививать детям любовь к искусству, воспитывать их сильными и справедливыми, прививать уважение к старшим; не завидовать, а помогать, оставить светлый след нашего поколения.
Необходимо оценить уникальность своего места на политической карте, иначе путь на Запад для нас окажется плачевным. И если слишком приблизиться к России, то мы станем ее марионеткой. Мы должны дружить со странами Западной Европы и с Россией, взять самое лучшее у развитых стран, но при этом не забывать о братьях славян. Тогда благополучие нам обеспечено. Искать свою судьбу нужно именно тут, именно на Родине.
Додаток 2.
Прообраз національного міфу України з точки зору
Центрального, Південного та Західного регіонів.

Список літератури
1. Negative social energy as a result of group dynamics in postmodernism / Knobel Mauricio // Dyn. Psychiatr. – 2001. – №3-4. – P.167-181.
2. Белянин В. П. Экспериментальное исследование психолингвистических закономерностей смыслового восприятия текста: дис. Канд.. психол. наук: 19.00.01 / В. П. Белянин. – М., 1983. – 208 с.
3. Татенко В. О. Соціальна психологія впливу: Монографія / В. О. Татенко. – К.: Міленіум, 2008. – 216 с.
4. Яремчук О. В. Актуалізація етнокультурного міфотворчого потенціалу студентів-гуманітаріїв: навчально-методичний посібник / О. В. Яремчук. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2012. – 234 с.
5. Яремчук О.В. Постмодернистский ракурс в исторической психологии / Историческая психология: истоки и современное состояние: монография/ под. науч.ред. И.Н.Коваля, В.И. Подшивалкиной, О.В. Яремчук. – Одесса: Одесский национальный университет, 2012. – 395 с., с. 125-170 (розділ 1.4.), а також вступ, висновки та розділи 2.2.1., 2.3.6. у співавторстві.
6. Яремчук О.В. Етнокультурна міфотворчість суб’єкта як засіб розкриття його культурно-історичного потенціалу / Потенціал особистості та тенденції його реалізації в умовах трансформаційних змін у суспільстві: колективна монографія / [В.І. Подшивалкіна, А.А, Бефані, О.В. Яремчук та ін.]; за наук.ред.
В.І. Подшивалкіної. – Одеса.: Фенікс, 2011. – 380с., с. 110-167 (розділ 4).
7. Яремчук О.В. Психологія етнокультурної міфотворчості особистості: монографія / О.В. Яремчук. – Одеса: Фенікс, 2013. – 432 с.